Короткий переказ твору Високі судження в палацових воріт (Лю Фу)

Записки про Сяолянь

Один могутня людина на прізвище Ліланчжун купив якось з нагоди дівчинку-рабиню тринадцяти років. Виявилося, що ні до музики, ні до домашньої роботи вона не схильна, так що вирішив він повернути її колишньої господині. Дівчинка вблагала не робити цього, обіцяла віддячити і з часом не тільки навчилася співу і танців, але й стала надзвичайною красунею.

Скоро між ними виникла пристрасна любов.

Якось серед ночі красуня непомітно зникла прямо з опочивальні. Лі розгнівався, запідозривши таємне любовне побачення. Коли дівчина з'явилася вранці, він накинувся на неї з докорами.Довелося зізнатися, що вона не зі світу людей, але й не нечисть. Минулий день кожної місяця повинна вона поставати перед посланцем бога землі. Лі не повірив і наступного разу затримав діву. Та все одно вислизнула, але, повернувшись, показала йому посічену спину - її покарали за запізнення. З тих пір Лі більше не гнівався. Незабаром з'ясувалося, що діва - майстерний лікар і віщун. Коли Лі зібрався одного разу поїхати на рік у службових справах, вона передбачила смерть його дружини, чвари з чиновниками і відставку. Він умовляв її їхати разом, але та пояснила, що не має права відлучатися з тутешніх місць.

Все сталося, як передбачила красуня. Лі повернувся, і вони зажили разом. Раз Сяолянь повідала, що в минулому народженні вона занечистилася мерзенними наклепами, лукавством, обмовляє, забив господиню, спокусила господаря і була в покарання приречена перетворитися на лисицю. Нині вона покаялася і благає Лі після її швидкої смерті вийти за ворота, зустріти мисливця на лисиць і купити у нього ту, у якої довгий пурпуровий волосся у вухах. Цю лисицю потрібно поховати по людському обрядом.

Все сталося, як сказала Сяолянь. Але і Лі свою обіцянку виконав. З тієї пори місце, де заховав він свою кохану, зветься Лисяча гора.

Ван Се - мореплавець

Колись хлопець на ім'я Ван Се з багатої родини, промишляла морською торгівлею, спорядив корабель і відплив із товаром у далекі країни. Пливли вже з місяць, коли розігрався жорстокий шторм. Скоро корабель розколовся надвоє. Врятуватися з усієї команди вдалося одному Ван Се.

Три дні носило його по морю, поки не прибило до землі. Виліз на берег, а назустріч дід із бабою, одягнені у все чорне. На подив Вана, вони визнали в ньому господаря і пана, розпитали про те, що сталося, нагодували, обігріли.

Через місяць його представили місцевим володаря.

Минуло ще час, і Ван Се одружився на красуні, дочки старого зі старою. Жили вони дружно. Від дружини дізнався, що країна тутешня зветься царством Черних одягу, але чому батьки називають Ван Се господарем, дружина розповідати йому не стала - мовляв, сам про все дізнається.

Помітив Ван Се, що дружина його з кожним днем робиться сумніше, швидку їх розлуку пророкує.І справді - прийшло государеве повеління про повернення гостя додому. На прощання невтішна дружина подарувала йому чарівне зілля, здатне пожвавити мертвих, а государ надіслав кошму з пташиного пуху.

Загорнувся Ван Се в кошму. Веліли йому склепити повіки і до самого будинку око не відкривати, щоб у морську пучину не впасти. Потім окропили водою з місцевого озера, і тільки посвист вітру та гуркіт водяних валів долітали до слуху Ван Се.

Потім усе стихло. Він був удома.

Глянув, а на стрісі дві ластівки сумно посвистують. Тут-то і зрозумів, що жив у країні ластівок.Домашні підступили з розпитуваннями. Він все їм розповів. Помітив, що ніде не видно улюбленого сина. Виявилося, з півмісяця, як помер. Тоді наказав Ван Се відкрити труну, доклав чарівну пігулку - дар дружини-ластівки. Хлопчик враз ожив.

Настала осінь. Зібралися ластівки відлітати. Прив'язав Ван Се до хвоста однієї з них лист, а навесні отримав тим же шляхом відповідь. Але більше ластівки ніколи не прилітали.

Історія ця стала відома. Навіть місце, де жив Ван Се, назвали провулком ластівок.

Чжан Хао - (Під квітами одружується з дівчиною Лі)

Чжан Хао походив з сім'ї багатої і знатної, та й сам був вченості надзвичайною. Завидний наречений! Тільки він про весілля і не думав. Влаштував у себе в садибі чудовий сад, зустрічався з друзями.

Раз по весні побачив незвичайну красуню. Виявилася панночкою з садиби сусідів, сімейства Лі.Вони розговорилися. Скоро відчули взаємну схильність. Але на таємну зустріч дівчина не погоджувалася - тільки на весілля. Попросила вона у юнака що-небудь на пам'ять. Отримала вірші, власноруч їм відразу накреслені, оспівували їх зустріч.

Сваха затіяла переговори, але справа не ладилося. Минув рік. Закохані стемніло один без одного.Сталося так, що сім'я Лі зібралася їхати. Панночка позначилася хворий, залишилася вдома, а вночі закохані таємно зустрілися в саду.

Через кілька місяців батько дівчини раптово отримав нове призначення по службі в далекі краї.Красуня просила коханого дочекатися її повернення. Два роки не було звісток. А тут повернувся дядько Чжан Хао, який, як дізнався, що племінник досі не одружений, негайно затіяв весільний змову з дівчиною зі знатного роду Сунь. Чжан Хао не смів суперечити.

Неждано-негадано повернулося сімейство Лі. Дізналася панночка про заручини судженого і в серцях дорікнула батька і матір за їх минулої незговірливість. А незабаром зникла. Шукали всюди, а знайшли на дні колодязя. Ледве виходили. І відразу заслали до Чжан Хао сваху, але той вже словом пов'язаний.

Пішла тоді панночка в управу і про все розповіла. Почали розбиратися - схоже, з дівчиною Лі раніше себе словом зв'язав. А вона й вірші його власноручні пред'явила. Так що постановили заручини з Сунь розірвати, а на панночці Лі одружитися.

Щасливо прожили вони до ста років і двох талановитих синів народили.