Короткий переказ твору Головна вулиця (Сінклер Льюїс)

Молода дівчина, Керол Мілфорд, закінчує Блоджет-коледж в Сент-Полі і роздумує про те, якому б благородній заняття їй присвятити своє життя. Вона має намір у будь-якій справі, яким би не зайнялася, домогтися значних результатів. Спочатку вона рік працює в Чикаго, у міській бібліотеці, потім в публічній бібліотеці Сент-Пола. Одного разу в гостях вона знайомиться з доктором Уілом Кеннікотом з Гофер-Прері, невеликого містечка у дві-три тисячі жителів, і через деякий час виходить за нього заміж.

Приїхавши в Гофер-Прері, Керол приходить у відчай від безглуздості будівель і невпорядковане містечка в цілому. На честь Керол місцева еліта, до якої належить і її чоловік, влаштовує вечір в будинку Сема Кларка, власника крамниці. В одязі, у манері триматися цих людей Керол бачить лише гнітючу провінційність і скутість. Серед них є і господар галантерейної крамниці Гаррі Хейдок зі своєю дружиною Хуанітою, і господар аптеки Дейв Дайер з дружиною, і власник лісопилки Джек Елдер, і перший багач у місті Люк Доусон ... Єдина розвага, яку ці люди дозволяють собі на подібних святах, залишається незмінним з року в рік: хтось розповідає один і той же старий анекдот, інший декламує з разу в раз всі ті ж вірші, третій співає і так далі. Після таких «розваг» чоловіки і жінки розбиваються по групках і ведуть звичайні в їхньому середовищі розмови, без тіні новизни: чоловіки розмовляють про машини, про справи, а жінки - про дітей і про кухню. Навіть плітки не дають достатніх тем для розмови. Час від часу мовчання, наче туман, заволікає кімнату. Потім приходить час вечері: сандвічі з курятиною, кекс, морозиво. Тепер у всіх є заняття і всі задоволені. Після вечері можна в будь-яку хвилину піти додому і лягти спати.

Керол бере в будинок служницю Бі Серенсона, шведку, міцну і сміхотливі дівчину, якій набридла робота на фермі і яка приїхала в Гофер-Прері одночасно з Керол. Незабаром молоді жінки, незважаючи на різницю в суспільному становищі, стають подругами.

Керол хочеться переробити все містечко, вона погано жадає мати кого-небудь, з ким вона могла б ділитися думками. Одного разу до неї приходить міс Вайда Шервін, вчителька в середній школі, кілька років тому приїхала в місто працювати за контрактом і вже встигла зайняти в ньому чільне місце завдяки своїй активній та діяльної натурі. Вайда стає для Керол друге подругою і відноситься до дівчини трохи зверхньо, оскільки старший за дружину Кеннікота років на десять і краще знайома з мешканцями містечка, його вдачами і проблемами.

Влаштовуючи новосілля у своєму будинку, Керол докладає максимум зусиль, використовує всю свою винахідливість, щоб вечір пройшов весело і гості не нудьгували. Вона влаштовує ігри, шаради, пригощає гостей оригінальними стравами, робить все, щоб внести свіжий струмінь у манеру міської верхівки влаштовувати свята. Їй здається, що її задумка вдалася, проте згодом з'ясовується, що її вечір породив лише заздрість у тих, хто не міг собі дозволити придбати такий меблів, яку купила Керол, невдоволення крамарів, які торгують меблями, тим, що придбала вона її не у них, і докори в зайвій екстравагантності і бажання виділитися. Наступний влаштований кимось вечір проходить так само нудно, як і всі попередні.

З настанням зими Керол виявляє, що їй абсолютно нічого робити: піти працювати їй, як дружині доктора, було б непристойно, з дитиною Кеннікот поки не хоче поспішати. Керол залишається лише почати давно задумані перетворення або настільки злитися з містом, щоб витрачати свою енергію на відвідування церкви, освітнього клубу і гру в бридж в клубі «Веселих сімнадцяти», що складається з молодих жінок, чиї чоловіки належать до верхівки міського товариства.

Потроху Керол починає відчувати деякий холодок у відносинах з мешканцями, які вважають її гордячкою і занадто великий модницею. Керол переживає і відчуває себе самотньою. Їй здається, що б вона не робила, містечко нишком стежить за нею і обговорює її. Вайда, бажаючи розвіяти Керол, відводить її в освітній Танатопсіс-клуб, де жінки читають нові журнали і обговорюють поточні події, а також питання літератури, архітектури, домоводства. Керол приймає рішення «битися», а не бути з'їденої і починає свої спроби переробити місто, розбудити його. Вона пробує добути грошей у місцевих багатіїв на спорудження нової ратуші, нової школи та церкви, але у неї нічого не виходить. Скрізь вона наштовхується на відсталість і внутрішній опір.

Одного разу Керол знайомиться з Майлзом Бьернстамом, водопровідником і пічником, якого в місті називають «червоним шведом» за живе в ньому бунтарський дух. У момент душевних сумнівів він підтримує Керол, радячи їй не звертати уваги на оточуючих, подібно до того, як чайка, що плаває в небі, не звертає уваги на скупчилися на березі тюленів. Потроху відносини Керол з Гофер-Прері нормалізуються, що варто їй чималих зусиль і деякого облуди. У грудні у Керол відбувається серйозна розмова з чоловіком, їхня перша сварка, яка все ж таки дозволяє їй краще зрозуміти Кеннікота, його устремління і таємні надії. У результаті весь наступний місяць Керол закохана в чоловіка, як, мабуть, не була закохана ніколи раніше. Зміцненню її почуття сприяє і те, що одного разу вона присутня на операції, яку в надзвичайно складних і небезпечних умовах проводить Кеннікот. Однак через деякий