Короткий переказ твору Кам'яний гість (Олександр Сергійович Пушкін)

Біля воріт Мадріта сидять Дон Гуан і його слуга Лепорелло. Вони збираються дочекатися тут ночі, щоб під її покровом увійти в місто. Безтурботний Дон Гуан вважає, що його не впізнають у місті, але тверезий Лепорелло налаштований саркастично з цього приводу. Втім, жодна небезпека не може зупинити Дон Гуана. Він упевнений, що король, дізнавшись про його самовільному повернення з вигнання, не карає його, що король відправив його на заслання, щоб врятувати від помсти сім'ї убитого ним дворянина. Але довго перебувати у вигнанні він не в силах, найбільше ж він незадоволений тамтешніми жінками, які здаються йому восковими ляльками.

Озираючись, Дон Гуан дізнається місцевість. Це Антоньев монастир, де він зустрічався зі своєю коханою Інез, у якій опинився ревнивий чоловік.Поетично натхненно описує Дон Гуан її риси і сумний погляд. Лепорелло заспокоює його тим, що у Дон Гуана були і будуть ще кохані. Його цікавить, кого на цей раз його господар буде розшукувати в Мадре. Дон Гуан має намір шукати Лауру. Поки Дон Гуан мріє, з'являється чернець, який, бачачи відвідувачів, цікавиться, чи не люди вони Дони Анни, яка повинна ось-ось приїхати сюди на могилу свого чоловіка, командора де сольва, убитого на поєдинку «безсовісним, безбожним Дон Гуа-ном» , як називає його чернець, не підозрюючи, що говорить з самим Дон Гуаном. Він розповідає, що вдова спорудила пам'ятник чоловікові і кожен день приїжджає молитися за упокій його душі. Дон Гуан здається така поведінка вдови дивним, і він цікавиться, чи то добре. Він просить дозволу поговорити з нею, але чернець відповідає, що Дону Ганна не розмовляє з чоловіками. І в цей час з'являється Дону Ганна, Чернець відмикає грати, і вона проходить, так що Дон Гуан не встигає розглянути її, але його уяву, що, за словами Лепорелло, «проворней живописця», здатне намалювати її портрет. Дон Гуан вирішує познайомитися з Доной Ганною, Лепорелло соромить його за блюзнірство. За розмовами смеркає, і пан зі слугою входять до Мадре.

У кімнаті Лаури вечеряють гості і захоплюються її талантом і натхненною акторською грою. Вони просять Лауру заспівати. Навіть похмурий Карлос, здається, зворушений її співом, але, дізнавшись, що слова цієї пісні написав Дон Гуан, який був коханцем Лаури, Дон Карлос називає його безбожником і мерзотником. Розгнівана Лаура кричить, що зараз велить своїм слугам зарізати Карлоса, хоч той іспанська гранд. Безстрашний Дон Карлос готовий, але гості заспокоюють їх. Лаура вважає, що причина грубої витівки Карлоса в тому, що Дон Гуан на чесному поєдинку убив рідного брата Дон Карлоса. Дон Карлос зізнається, що був неправий, і вони миряться. Проспівавши за загальною прохання ще одну пісню, Лаура прощається з гостями, але просить Дон Карлоса залишитися. Вона каже, що своїм темпераментом він нагадав їй Дон Гуана. Лаура і Дон Карлос розмовляють, і в цей час лунає стукіт і хтось кличе Лауру. Лаура відмикає, і входить Дон Гуан. Карлос, почувши це ім'я, називає себе і вимагає негайного поєдинку. Незважаючи на протести Лаури, гранди б'ються, і Дон Гуан вбиває Дон Карлоса. Лаура в сум'ятті, але, дізнавшись, що Дон Гуан тільки що потайки повернувся в Мадре і відразу кинувся до неї, пом'якшується.

Убивши Дон Карлоса, Дон Гуан в чернечому образі ховається в Антоньев монастир і, стоячи біля пам'ятника командора, дякує долі, що вона таким чином подарувала йому можливість щодня бачити чарівну Дону Анну. Він має намір сьогодні заговорити з нею і сподівається на те, що йому вдасться привернути її увагу. Дивлячись на статую командора, Дон Гуан іронізує, що тут убитий представлений велетом, хоча в житті був немічністю. Входить Дону Ганна і зауважує ченця. Вона просить вибачення, що перешкодила йому молитися, на що чернець відповідає, що це він винен перед нею, бо заважає її печалі «вільно виливатися»; він захоплюється її красою і ангельської покірливістю. Такі промови дивують і бентежать Дону Анну, а чернець несподівано зізнається, що під цим платтям ховається дворянин Дієго де Кальвада, жертва нещасливої пристрасті до неї. Палкими промовами Дон Гуан вмовляє Дону Ганну не гнати його, і збентежена Дону Ганна пропонує йому на наступний день прийти до неї додому за умови, що він буде скромний. Дону Ганна йде, а Дон Гуан вимагає, щоб Лепорелло запросив на завтрашнє побачення статую командора. Боязкому Лепорелло здається, що статуя киває у відповідь на це блюзнірське пропозицію. Дон Гуан сам повторює своє запрошення, і статуя знову киває. Уражені Дон Гуан і Лепорелло йдуть.

Дону Ганна в своєму будинку розмовляє з Доном Дієго. Вона зізнається, що Дон Альвар не був її обранцем, що до цього шлюбу її примусила мати. Дон Дієго заздрить командорові, якому в обмін на порожні багатства дісталося справжнє блаженство. Такі промови бентежать Дону Анну. Докором їй служить думку про покійного чоловіка, який ніколи не прийняв би у себе закоханої дами, якби опинився вдівцем. Дон Дієго просить її не терзати йому серце вічними нагадуваннями про чоловіка, хоча він і заслуговує страти. Дону Ганна цікавиться, в чому саме завинив перед нею Дон Дієго, і у відповідь на її наполегливі прохання Дон Гуан відкриває їй своє справжнє ім'я, ім'я вбивці її чоловіка. Дону Ганна вражена і під впливом того, що сталося позбавляється почуттів. Прийшовши до тями, вона жене Дон Гуана. Дон Гуан погоджується, що чутка не даремно малює його лиходієм, але запевняє, що переродився, випробувавши любов до неї. У заставу прощання перед розлукою він просить подарувати