Короткий переказ твору Правитель Наньке (Лі Гунцзо)

Фень Чуньюй прославився як відважний воїн. Був він щедрий, гостинний, але норовливий. Та й вином не гребував. Тому й розжалували його з посади заступника командувача військами області Хуайнань. А йому байдуже: оселився у власному будинку, що біля старого-старого ясеня, і запив ще дужче.

Раз його в сильному підпитті двоє друзів вклали спати на веранді. Тут і привиділося Чуньюю, що прибутки за ним гінці кликати до правителя країни Хуайнань.

Зустріли його там з небаченим пошаною. Назустріч вийшов перший радник і проводив до володаря. Той запропонував Чуньюю свою дочку в дружини. Незабаром і весілля зіграли. Серед численної челяді опинилися і два стародавніх приятеля Чуньюя, а повелитель в розмові якось згадав про його батька, сгінувшего багато років тому в землях північних варварів. Виявилося, той - серед підданих владики країни Хуайнань. Побачитися з ним не можна, а лист написати можна. Батько не забарився з відповіддю. Усім цікавився і обіцяв синові зустріч у майбутньому, навіть точний рік називав. Так чи інакше, а зробився Чуньюй правителем області Наньке, а двоє його друзів - головними помічниками правителя. Двадцять років керував він областю, народ його процвітав. Але тут сталася війна з країною Таньло. Військо очолив хоробрий друг Чаньюя, але був розбитий, занедужав і помер. Потім смерть наздогнала дружину Чаньюя, з якою він нажив п'ятьох дітей. Керувати в Наньке залишився другий друг, а Чуньюй повіз тіло дружини в столицю, де і здійснили обряд похорону. Ще багато років Чуньюй продовжував вірою і правдою служити владиці, але той раптово запідозрив, що від зятя виходить небезпека для країни Хуайнань. А тут ще якийсь сановник зажадав щоб уникнути лиха перенести столицю в інше місце. Тоді й наказав владика Чуньюю відправлятися додому, рідних відвідати, а здивованому зятеві пояснив, що пора йому в світ смертних повернутися.

Отямився Чуньюй на веранді власного будинку і зрозумів, що все це був лише сон. І розповів друзям про те, що сталося. Потім повів їх до старого ясеня. За дуплом виявився широченний хід, в якому виднілися гори землі - точка в точку міські укріплення і палаци, де снували незліченні мурашки. Серед них два великих, яким прислужували мурахи-крихти. Знайшовся і пагорб, де дружину Чуньюя поховали. Словом, все зі сном збіглося.

А вночі налетіла буря, і вранці в дуплі мурах не виявилося. Мабуть, і справді свою столицю в інше місце перенесли.

Довідався він про своїх друзів, які допомагали йому в Наньке. Один помер від хвороб в сусідній селі, інший перебував при смерті. Вражений усім тим, що трапилося, Чуньюй відмовився від жінок і вина, захопився мудрістю самітників. А помер точно в той рік, в який була йому батьком зустріч призначена.

Короткий переказ твору Лі Чжень

Продовження нових оповідань у палаючого світильника

Переказав І. С. Смирнов

Записки про ширмі з квітами лотоса

Молодий чиновник на ім'я Ін відправлявся водним шляхом до місця служби. Човняр зазіхнув на їхнє добро, скинув Іна в річку, перебив слуг, а вдову, пані Ван, задумав видати за свого сина.

Молода пані, приспавши пильність покорствует розбійника, через короткий час втекла і дісталася до жіночого монастиря, де і знайшла притулок.

Була вона доброзичливі, та до того ж чудово володіла пензлем.

Як-то випадковий гість, який отримав нічліг у монастирі, в подяку пожертвував настоятельці мальовничий сувій із зображенням лотосів квітів, який та повісила на нефарбовану ширму. Пані Ван негайно дізналася руку свого чоловіка. Розпитала настоятельку про дарувальника, та назвала якогось Гу Асю, човняра.

Вдова написала на сувої вірш на згадку про чоловіка. Незабаром випадковий поціновувач, захопившись сувоєм і віршованій написом, купив його разом з ширмою і підніс потім одного важливого вельможі в місті Сучжоу. Одного разу до того ж вельможі з'явився торговець і запропонував купити чотири скорописних сувою, які він нібито власноручно виконав. Сановник зацікавився незвичайним торговцем-художником. Виявилося, це той самий Ін, який не потонув у річці, виплив на берег, де знайшов притулок у прибережних людей. Прожиток видобуває малюванням і каліграфією.

Потім Ін вгледів сувій з лотосами і впізнав свою річ і руку дружини. Сановник пообіцяв спіймати розбійника, а поки поселив Іна в своєму будинку.

Почалося розслідування, і незабаром з'ясувалося ім'я людини, який подарував сувій монастирю, і ім'я черниці, яка зробила напис. Сановник вирішив запросити черницю до себе - нібито для читання сутр. Його дружина розпитала гостю. Та й справді виявилася дружиною Іна. За човнярем встановили спостереження, потім схопили, виявивши при ньому все добро Іна. Розбійника стратили, вкрадене повернули жертві. Ін був щасливий.

Але пора було і на службу повертатися. Сановник запропонував І ну одружуватися перед далекою дорогою. Той відмовився - він як і раніше любив свою дружину і сподівався на зустріч. Розчулений господар вирішив влаштувати гостю пишні проводи. Коли всі зібралися, він запросив черницю. Ін впізнав свою дружину, та - чоловіка, вони обнялися і розридалися.

Усе життя вони залишалися разом і завжди дякували долю і людей, які з'єднали їх після розлуки.

Нічна прогулянка по Чан'ані

Трапилося це в ті роки, коли в Піднебесній запанували мир і спокій. У свиту спадкоємця серед інших входили два вчених видатного таланту - князь Тан і князь Вень. Було у них у звичаї збиратися в години дозвілля за бенкетним столом,