Короткий переказ твору Емілія Галотті (Готхольд Ефраїм Лессінг)

Принц Гонзага, правитель італійської провінції Гвастелли, розглядає портрет графині Орсіні, жінки, яку він любив ще зовсім недавно. Йому завжди було з нею легко, радісно і весело. Тепер він почуває себе інакше. Принц дивиться на портрет і сподівається знову знайти в ньому те, чого вже не помічає в оригіналі. Принцу здається, що художник Конті, який виконав його давній замовлення, занадто полестив графині.

Конті розмірковує про закони мистецтва, він задоволений своїм твором, але засмучений, що принц судить про нього вже не «очима любові». Художник показує принцу інший портрет, кажучи, що немає оригіналу, більш гідного захоплення, ніж цей. Принц бачить на полотні Емілію Галотті, ту, про яку безупинно думає останні тижні. Він з удаваною недбалістю зауважує художнику, що трохи знає цю дівчину, одного разу він зустрів її з матір'ю в одному суспільстві і розмовляв з нею. З батьком Емілії, старим воїном, чесним і принциповим людиною, принц у поганих відносинах. Конті залишає принцу портрет Емілії, і принц виливає перед полотном свої почуття.

Камергер Марінеллі повідомляє про приїзд до міста графині Орсіні. У принца лежить тільки що одержаний лист графині, яке йому не хочеться читати. Марінеллі висловлює співчуття жінці, «заманеться» серйозно полюбити принца. Наближається одруження принца з принцесою Массанской, але не це турбує графиню, яка згодна і на роль фаворитки. Прониклива Орсіні боїться, що у принца з'явилася нова кохана. Графиня шукає розради в книгах, і Марінеллі допускає, що вони її «зовсім доконають». Принц розважливо зауважує, що якщо графиня сходить з розуму від любові, то рано чи пізно це трапилося б з нею і без любові.

Марінеллі повідомляє принцу про майбутнє в цей день вінчання графа Аппіані, до цих пір плани графа зберігалися в суворій таємниці. Знатний граф одружується на дівчині без стану та положення. Для Марінеллі така одруження - «злий жарт» у долі графа, але принц заздрить тому, хто здатний цілком віддатися «чарівності невинності та краси». Коли ж принц дізнається, що обраниця графа - Емілія Галотті, він приходить у відчай і визнається камергеру, що любить Емілію, «молиться на неї». Принц шукає співчуття та допомоги у Марінеллі. Той цинічно заспокоює принца, йому буде простіше домогтися любові Емілії, коли та стане графинею Аппіані, тобто «товаром», що здобувається з других рук. Але потім Марінеллі згадує, що Аппіані не має наміру шукати щастя при дворі, він хоче піти з дружиною в свої пьемонтские володіння в Альпах. Марінеллі згоден допомогти принцу за умови надання йому повної свободи дій, на що принц відразу ж погоджується. Марінеллі пропонує принцу в цей же день спішно відправити графа посланником до герцога Массанскому, батька нареченої принца, тим самим весілля графа доведеться скасувати.

У будинку Галотті батьки Емілії чекають дочка з церкви. Її батько Одоардо турбується, що через нього, кого принц ненавидить за незговірливість, у графа остаточно зіпсуються стосунки з принцом. Клаудія спокійна, адже на вечорі у канцлера принц виявив прихильність до їх дочки і був, мабуть, зачарований її веселістю і дотепністю. Одоардо стривожений, він називає принца «ласолюбом» і докоряє дружину в марнославстві. Одоардо їде, не дочекавшись дочки, у свій родовий маєток, де незабаром має відбутися скромне вінчання.

З церкви вдається схвильована Емілія і в сум'ятті розповідає матері, що в храмі до неї підійшов принц і став освідчуватися в коханні, а вона насилу втекла від нього. Мати радить Емілії забути про все і приховати це від графа.

Приїжджає граф Аппіані, і Емілія зауважує, жартівливо і ніжно, що в день весілля він виглядає ще серйозніше, ніж зазвичай. Граф визнається, що сердиться на друзів, які настійно вимагають від нього повідомити принцу про одруження перш, ніж, вона здійсниться. Граф збирається їхати до принца. Емілія наряджається до весілля і весело базікає про свої сни, в яких вона тричі бачила перли, а перли означає сльози. Граф задумливо повторює слова нареченої про сльози.

У будинку з'являється Марінеллі і від імені принца передає графу доручення без зволікання їхати до герцога Массанскому. Граф заявляє, що змушений відмовитися від такої честі - він одружується. Марінеллі з іронією говорить про просте походження нареченої, про зговірливості її батьків. Граф, у гніві від мерзенних натяків Марінеллі, називає його мавпою і пропонує битися на дуелі, але Марінеллі з погрозами йде.

За вказівкою Марінеллі принц прибуває на свою віллу, повз яку проходить дорога в маєтку Галотті. Марінеллі викладає йому зміст розмови з графом у своїй інтерпретації. У цей момент чуються постріли і крики. Це двоє злочинців, найнятих Марінеллі, напали на карету графа на шляху до вінчання, щоб викрасти наречену. Захищаючи Емілію, граф убив одного з них, але сам смертельно поранений. Слуги принца ведуть дівчину на віллу, а Марінеллі дає принцу настанови, як вести себе з Емілією: не забувати про своє мистецтво подобатися жінкам, зваблювати і переконувати їх.

Емілія перелякана і стурбована, вона не знає, в якому стані залишилися її мати і граф. Принц веде тремтячу дівчину, втішаючи її і запевняючи в чистоті своїх помислів. Незабаром з'являється мати Емілії, щойно пережила смерть графа, який встиг вимовити ім'я свого справжнього вбивці - Марінеллі. Клаудію бере сам Марінеллі, і вона обрушує прокльони