Короткий переказ твору Зачарований мандрівник (Микола Лєсков)

По дорозі до Валаама на Ладозькому озері зустрічаються кілька подорожніх. Один з них, одягнений у послушнічій підрясник і по вигляду «типовий богатир», розповідає, що, маючи «Божий дар» до пріручіванію коней, він, по батьківському обіцянки, все життя гинув і ніяк не міг загинути. На прохання подорожніх колишній конесер («Я конесер-с, <...> я в конях знавець і при ремонтера складався для їх руководствованія», - говорить про себе сам герой) Іван Северьянич, пан Флягин, розповідає своє життя.

Походить родом з дворових людей графа К. з Орловської губернії, Іван Северьянич з дитинства прістращается до коней і одного разу «заради сміху» забиває до смерті ченця на возі. Чернець є йому вночі і картає за позбавлення життя без покаяння. Він же розповідає Іван Северьянич, що той - «обіцяний» Богу син, і дає «знамення», що буде він багато гинути й жодного разу не загине, до того як прийде справжня «загибель» та Іван Северьянич піде в ченці. Незабаром Іван Северьянич на прізвисько Голован рятує своїх господарів від неминучої загибелі в страшну прірву і впадає в милість. Але відрубує хвіст хазяйської кішці, яка тягає у нього голубів, і в покарання його жорстоко шмагають, а потім відсилають в «аглицьких сад для доріжки молотком камінчики бити». Останнє покарання Івана Северьянич «домучили», і він вирішується покінчити з життям. Приготованої для смерті мотузку обрізає циган, з яким Іван Северьянич йде від графа, прихопивши з собою коней. З циганом Іван Северьянич розлучається, і, продавши чиновнику срібний хрест, він отримує відпускної вигляд і наймається «нянькою» до маленької дочки одного пана. За цією роботою Іван Северьянич сильно нудьгує, водить дівчинку і козу на берег річки і спить над лиманом. Тут він зустрічає бариню, мати дівчинки, яка благає Івана Северьянич віддати їй дитину, але він невблаганний і навіть б'ється з нинішнім чоловіком пані офіцером-уланом. Але коли бачить розгніваного наближається господаря, віддає дитину матері і біжить разом з ними. Офіцер відсилає безпаспортного Івана Северьянич геть, і він йде в степ, куди татари приганяють кінські косяки.

Хан Джанкар продає своїх коней, а татари призначають ціни і за коней борються: сідають один навпроти одного і один одного батогами стегут. Коли на продаж виставляють нового красеня коня, Іван Северьянич не стримується і, виступаючи за одного з ремонтерів, запаривает татарина до смерті. За «християнським звичаєм», його відводять за вбивство в поліцію, але він тікає від жандармів у самі «Ринь-піски». Татари «подщетінівают» ноги Івана Северьянич, щоб не втік. Іван Северьянич пересувається лише повзучи, служить у татар лікарем, тужить і мріє про повернення на батьківщину. У нього кілька дружин «Наташ» і дітей «Колек», яких він шкодує, але слухачам визнається, що полюбити їх не зміг, оскільки вони «нехрещені». Іван Северьянич зовсім зневіряється потрапити додому, але в степ приходять російські місіонери «свою віру уставляти». Вони проповідують, але відмовляються платити за Івана Северьянич викуп, стверджуючи, що перед Богом «всі рівні і всі однаково». Через деякий час одного з них убивають, Іван Северьянич ховає його за православним звичаєм. Слухачам він пояснює, що «азіята у віру треба приводити зі страхом», бо як вони «сумирного бога без загрози ні за що не вшанують». Татари приганяють з Хіви двох людей, які приходять коней закуповувати, щоб «війну робити». У надії залякати татар вони демонструють могутність свого вогняного бога Талафи, але Іван Северьянич виявляє ящик з феєрверком, сам представляється Талафой, звертає татар у християнську віру і, знайшовши в ящиках «їдку землю», виліковує ноги.

У степу Іван Северьянич зустрічає чувашіна, але відмовляється з ним йти, тому як той одночасно шанує і мордовського Ке-Ремета, і російського Миколи Чудотворця. На шляху трапляються росіяни, вони хрестяться і п'ють горілку, але проганяють «безпаспортного» Івана Северьянич. В Астрахані мандрівник потрапляє в острог, звідки його доставляють до рідного міста. Отець Ілля відлучає його на три роки від причастя, але каменем богомольні граф відпускає «на оброк», та Іван Северьянич влаштовується по кінської частини. Після того як він допомагає чоловікам вибрати гарного коня, про нього йде слава як про чародія, і кожен вимагає розповісти «секрет». У тому числі і один князь, що бере Івана Северьянич до себе на посаду конесера. Іван Северьянич купує для князя коней, але періодично у нього трапляються п'яні «виходи», перед якими він віддає князеві на збереження всі гроші для покупок. Коли князь продає прекрасну кінь Дідону, Іван Северьянич сильно сумує, «робить вихід», але на цей раз залишає гроші при собі. Він молиться в церкві і відправляється до шинку, де зустрічає «препус-тейші-порожнього» людини, яка стверджує, що п'є, тому як «добровільно на себе слабкість взяв», щоб іншим легше було, і кинути пити йому християнські почуття не дозволяють. Новий знайомий накладає на Івана Северьянич магнетизм для звільнення від «старанного пияцтва», а з тим надзвичайно його напуває. Вночі Іван Северьянич потрапляє в інший трактир, де витрачає всі гроші на прекрасну співунка циганку Грушеньку. Повинишься князю, він дізнається, що господар і сам за Грушеньку півсотні тисяч віддав, викупив її з табору і поселив у своєму будинку. Але князь - людина мінливий, йому набридає «любовне слово», від «смарагдів блакить»