Короткий переказ твору Людина на годиннику (Микола Лєсков)

Зима в Петербурзі 1839 була з сильними відлигами. Часовий Постніков, солдатів Ізмайловського полку, стояв на посту. Він почув, що в ополонку потрапила людина і волає про допомогу. Солдат довго не наважувався залишити свій пост, адже це було страшним порушенням Статуту і майже злочином. Солдат довго мучився, але врешті-решт наважився і витягнув тонучого. Тут повз проїздили сани, в яких сидів офіцер. Офіцер став розбиратися, а тим часом Постніков швидко повернувся на свою посаду. Офіцер ж, зрозумівши що сталося, доставив врятованого у вартове. Офіцер доповів, що він врятував потопаючого. Врятований нічого сказати не міг, тому що від пережитого втратив пам'ять, та як слід і не розібрав, хто його рятував. Справа було повідомлено підполковнику Свіньїн, старанному служаці.

Свіньїн вважав себе зобов'язаним доповісти обер-поліцмейстера Кокошкіна. Справа набула широкого розголосу.

Офіцер, який видав себе за рятувальника, був нагороджений медаллю «за порятунок погибавших». Рядового Постнікова було наказано висікти перед строєм двома сотнями різок. Покараного Постнікова на тій же шинелі, на якій його сікли, перенесли в полковій лазарет. Підполковник Свіньїн наказав дати покараного фунт цукру і чверть фунта чаю.

Постніков відповів: «Багато задоволений, дякую за батьківську милість». Він і насправді був задоволений, сидячи три дні в карцері, він очікував набагато гіршого, що міг йому присудити військовий суд.