Короткий переказ твору Однодум (Микола Лєсков)

Дитинство і юність Олександра Рижова

У царювання Катерини II, в містечку Солігаліч, Костромської губернії в сім'ї дрібного канцелярського служителя Рижова народився син Олексашка. Втративши в малолітньому віці батька, виховувався матір'ю, яка продавала на ринку пироги власного виготовлення. Грамоті хлопчик навчився від бідного дяка. І тоді вже став заробляти свої перші копійки тим, що писав стара заупокійні спогади. Фізично працювати почав з чотирнадцяти років. У шістнадцять визначився в пішу пошту і повинен був раз на тиждень ходити з Солігаліч в Чухлому і назад. На цій виснажливої й скупо оплачуваної роботи взимку та влітку «думав він свої сирітські думи, які складалися в ньому під живим враженням всього, що зустрічав, що бачив і чув. За таких умов з нього міг би вийти поет начебто Бернса або Кольцова, але у Рижова була інша складка, - не поетична, а філософська ... Поштова сума до такої міри була дарма його могутньої спині, що він, окрім цієї, завжди носив з собою іншу сумку, в якій лежала товста книга, що мала на нього незборима вплив. Книга ця була Біблія ».

Рижов знав напам'ять писання багатьох пророків і особливо любив Ісаю. Юнак вирішив бути чесним і з Богом, і з людьми, і прожити життя у злагоді з совістю.

Пристрій на службу

Проходив так Рижов близько дванадцяти років, поки піша пошта не замінилася конною. У Солігаліч помер старий квартальний, і Рижов задумав проситися на його місце. Посада ця, хоч і невисока, за значимістю стояла для жителів таких повітових містечок на 4-му місці (після імператора, губернатора і городничого). «Місце досить вигідне, якщо людина, її обіймає, добре вмів стягнути з кожного воза поліно дров, пару буряків або качан капусти, але якщо він не вмів цього, то йому було б погано ». Рижов з першого ж дня служби «виявився за посадою завзятості і справний». Порядок на базарі і в усьому місті він навів досить швидко. Слабких захищав, нахаб карав, а ледарів і волоцюг визначав на роботу. І що було самим дивним - не брав хабарів, відповідаючи так: «мзду брати Бог забороняє». Городничий ж, не отримуючи від нового квартального підношень, «обурився духом і спорудив на Рижова їдке гоніння». Оскільки він не міг знайти неправди або вади у службовій діяльності Рижова, то попросив протопопа довідатися, чи немає в Рижов якого-небудь духовної недбальства, гріха і еретічества. Але протопоп відповідав, що «явного неправославія в Рижов він не вбачає, а помічає в ньому якусь гординю ...» А протопопіца, сміючись, сказала чоловіку: «От би кому пристало біля вівтаря стояти, а не вам, обіралам духовним».

Рижов не дбав, що про нього думають: він чесно служив всім і не догоджав нікому; в думках ж своїх звітував Бога. За що його й поважали, хоч і говорили глузливо, що квартальний у них «такий-якийсь-отакою». Через тридцять років бездоганної служби, він був поставлений городничим.

Щоденник Рижова під назвою «Однодум».

Було в Олександра Рижова одне захоплення. Вів він своєрідний щоденник, в який заносив біблійні цитати і свої міркування про життя. Якщо відбувалося якесь важлива подія - стихійне лихо, коронація государя, поява нового закону - Рижов записував це в великий зошит, супроводжуючи все це власними коментарями. Зошити, в міру їх заповнення, підшивав в одну обкладинку, на якій стояла багатозначна напис «Однодум». Ніхто не знав, що криється в цій книзі, і від цього вона здавалася оточуючим не тільки таємничої, а й крамольною. З появою книги, він отримав прізвисько Однодум, котрий трималося до нього до кінця життя.

Новий Костромської губернатор С. С. Ланської відвідав з інспекцією Солігаліч і був вельми здивований, що на такому «спокусливій» посту знаходиться надзвичайно чесний і безкорисливий чиновник. Зацікавився губернатор і «Однодум», так як йому послужливо донесли про підозрілу книзі. Погортавши її, Ланської здивувався, що колишні пророцтва Рижова справдилися.

По закінченні двох років квартального Рижову був присланий дарує дворянство Володимирський хрест - перший володимирський хрест, подарований квартального. «І хрест і грамота були вручені Олександру Опанасовичу з оголошенням, що удостоєний він сіючи честі і цього пожалування за поданням Ланського. Рижов прийняв орден, подивився на нього і промовив вголос: «Дивак!»

Жив Олександр Опанасович до дев'яноста років, акуратно відзначаючи все в своєму «Однодум». І ще багато років після його смерті люди згадували дивного філософа.