Короткий переказ твору Пригоди Жіль Бласа з Сантильяни (Ален Рене Лесаж)

«Мене вразило дивовижне розмаїття пригод, зазначене в рисах вашого обличчя», - скаже одного разу Жиль Блас випадковий зустрічний - один з безлічі людей, з ким зводила героя доля і чию сповідь йому довелося почути. Так, пригод, що випали на долю Жиль Бласа з Сантильяни, дійсно з лишком вистачило б на десяток життів. Про ці пригоди і розповідає роман - у повній відповідності зі своєю назвою. Розповідь ведеться від першої особи - сам Жиль Блас перевіряє читачеві свої думки, почуття і потаємні надії. І ми можемо зсередини простежити, як він позбавляється юнацьких ілюзій, дорослішає, мужніє в самих неймовірних випробуваннях, помиляється, прозріває і розкаюється, і нарешті знаходить душевну рівновагу, мудрість і щастя.

Жиль Блас був єдиним сином відставного військового та прислуги. Батьки його одружилися будучи вже не першої молодості і незабаром після народження сина переїхали з Сантильяни в настільки ж маленьке містечко Ов'єдо. Достаток вони мали найскромніший, тому хлопчикові належало отримати погану освіту. Однак йому допомогли дядько-канонік і місцевий лікар. Жиль Блас виявився дуже здібним. Він навчився відмінно читати і писати, вивчив латину і грецьку, приохотився до логіки і полюбив затівати дискусії навіть з незнайомими перехожими. Завдяки цьому до сімнадцяти років він заслужив в Ов'єдо репутацію вченого.

Коли йому минуло сімнадцять, дядько оголосив, що пора його вивести в люди. Він вирішив послати племінника в Саламанкський університет. Дядько дав Жиль Блас кілька дукатів на дорогу і коня. Батько і мати додали до цього повчання «жити, як має чесній людині, не вплутуватися в погані справи і, особливо, не посягати на чуже добро». І Жиль Блас відправився у мандри, насилу приховуючи свою радість. Кмітливий та сильний в науках, юнак був ще зовсім недосвідчений у життя і дуже довірливий. Зрозуміло, що небезпеки і пастки не змусили себе чекати. На першому ж заїзді він за порадою хитрого господаря за безцінь продав свого коня. Підсів до нього в трактирі шахрая за кілька улесливих фраз по-царськи пригостив, розтративши більшу частину грошей. Потім потрапив у віз до шахраєві-погоничеві, який раптом звинуватив пасажирів у крадіжці ста пістолів. Від страху ті розбігаються хто куди, а Жіль Блас мчить до лісу швидше за інших. На шляху його виростають два вершники. Бідолаха розповідає їм про те, що з ним сталося, ті співчутливо слухають, сміються і, нарешті, промовляють: «Заспокойся, друже, вирушай з нами і не бійся нічого. Ми доставимо тебе в безпечне місце ». Жиль Блас, не чекаючи нічого поганого, сідає на коня позаду одного із зустрічних. на жаль! Дуже скоро він опиняється в полоні у лісових розбійників, які підшукували помічника своєї поварисі ...

Так стрімко розгортаються події з перших сторінок, і протягом всього величезного роману. Весь «Жиль Блас» - нескінченна ланцюг пригод-авантюр, що випадають на долю героя - при тому, що сам він аж ніяк, здається, не шукає їх. «Мені судилося бути іграшкою фортуни», - скаже він через багато років сам про себе. Це так і не так. Тому що Жиль Блас не просто підкорявся обставинам. Він завжди залишався активним, яка думає, сміливим, спритним, винахідливим. І головне, може бути, якість - він був наділений моральним почуттям і в своїх вчинках - нехай часом несвідомо - керувався ним.

Так, він зі смертельним ризиком вибрався з розбійницького полону - і не просто втік сам, але ще врятував прекрасну дворянку, теж захоплену головорізами. Спочатку йому довелося прикинутися, що він в захваті від розбійницької життя і мріє сам стати грабіжником. Чи не увійди він в довіру до бандитів, втечу би не вдалося. Зате в нагороду Жиль Блас отримує вдячність і щедру нагороду від врятованого їм маркізи дони Менс. Щоправда, це багатство ненадовго затримався в руках Жиль Бласа і було викрадено черговими ошуканцями - Амвросій і Рафаелем. І знову він виявляється без гроша в кишені, перед лицем невідомості - нехай і в дорогому оксамитовому костюмі, пошито на гроші маркізи ...

Надалі йому судилася нескінченна низка успіхів і бід, піднесень і падінь, багатства і потреби. Єдине, чого ніхто не зможе його позбавити, - це життєвий досвід, який мимоволі накопичується і осмислюється героєм, і відчуття батьківщини, за якою він їздить у своїх мандрах . (Роман цей, написаний французом, весь пронизаний музикою іспанських імен та географічних назв.)

... Поміркувавши, Жиль Блас вирішує не їхати в Саламанкський університет, тому що не хоче присвячувати себе духовну кар'єру. Подальші його пригоди суцільно пов'язані зі службою чи пошуками підходящого місця. Оскільки герой хороший собою, грамотна, смишлен та спритний, він досить легко знаходить роботу. Але ні в одного господаря він не затримується довго - і щоразу не зі своєї вини. В результаті він отримує можливість для різноманітних вражень і вивчення моралі - як і належить за природою жанру шахрайського роману.

До речі, Жиль Блас дійсно шахрай, вірніше чарівний плутішка, який може і вдати з себе простачка, і підлеститися, і схитрувати. Поступово він перемагає свою дитячу довірливість і не дає вже легко себе обдурити, а часом і сам пускається в сумнівні підприємства. на жаль, якості шахрая необхідні йому, різночинцю,