Короткий переказ твору Тюркаре (Ален Рене Лесаж)

Молода баронеса опинилася після смерті чоловіка в досить скрутному становищі. А тому вона змушена заохочувати залицяння малосимпатичної і далекого від її кола ділка Тюркаре, який закоханий в неї і обіцяє одружитися. Не зовсім ясно, наскільки далеко зайшли їх відносини, проте факт, що баронеса стала практично утриманкою Тюркаре: він оплачує її рахунки, робить дорогі подарунки і постійно з'являється у квартирі речі, вся дія комедії відбувається в будуарі баронеси.Сама ж красуня живить пристрасть до юного аристократу шевальє, без докорів совісті він розтратив її гроші. Покоївка баронеси Марина переживає через марнотратства господині і боїться, що Тюркаре, дізнавшись правду, позбавить баронесу-якої підтримки.

З цієї сварки пані зі служницею починається п'єса. Баронеса визнає доводи Марини правильними, обіцяє їй порвати з шевальє, але її рішучості вистачає ненадовго. Як тільки в будуар вбігає лакей шевальє фронту зі слізним листом від господаря, в якому повідомляється про черговий великому програші в карти, баронеса ойкає, тане і віддає останнє - діамантове кільце, нещодавно подароване Тюркаре. «Заклади його і виручи свого господаря», - наказує вона. Марина в розпачі від подібного малодушності. На щастя, з'являється слуга Тюркаре з новим подарунком - на цей раз ділок надіслав вексель на десять тисяч екю, а разом з ним незграбні вірші власного твору.Незабаром він сам є з візитом, в ході якого поширюється прихильно слухаючої його баронесі про свої почуття. Після його відходу в будуарі з'являються шевальє з Фронтеном. Марина відпускає на їх адресу кілька колючих фраз, після чого баронеса не витримує і звільняє її. Та обурено йде з дому, зауваживши, що все розповість «пану Тюркаре». Баронеса, однак, впевнена, що зуміє переконати Тюркаре в чому завгодно. Вона віддає шевальє вексель, щоб він швидше отримав по ньому гроші і викупив закладене кільце.

Залишившись один, кмітливий лакей Фронті філософськи зауважує: «Ось воно, життя! Ми оббирає кокетку, кокетка тягне з відкупщика, а відкупник грабує всіх, хто попадеться під руку.Круговий шахрайство - потіха, та й годі! »

Оскільки програш був лише вигадкою і кільце нікуди не закладалося, Фронті швидко повертає його баронесі. Це досить до речі, тому що в будуарі незабаром з'являється розсерджений Тюркаре. Марина розповіла йому, як нахабно користується баронеса його грошима і подарунками. Розлютившись, відкупник розбиває вщент дорогою фарфор і дзеркала в спальні.Однак баронеса зберігає повне самовладання і зарозуміло парирує всі закиди. Вона приписує «наклеп», зведений Мариною, того, що ту вигнали з дому. Під кінець вона показує цілісіньке кільце, яке нібито віддано шевальє, і тут Тюркаре вже повністю обеззброєна. Він бурмоче вибачення, обіцяє заново обставити спальню і знову клянеться у своїй пристрасної любові. До того ж баронеса бере з нього слово поміняти свого лакея на фронті - слугу шевальє. До речі, останнього вона видає за свого кузена. Такий план був складений заздалегідь разом з шевальє, щоб зручніше виманювати у відкупника гроші. Марину ж змінить нова гарненька покоївка Лізетта, наречена фронту і, як і він, порядна шахрайка. Ця парочка вмовляє побільше догоджати господарям і чекатиме свого часу.

Бажаючи загладити провину, Тюркаре накуповує баронесі нові сервізи і дзеркала. Крім того, він повідомляє їй, що вже придбав ділянку, щоб побудувати для коханої «чудовий особняк». «Розбудують його хоч десять разів, але доб'юся, щоб все було по мені», - з гордістю заявляє він. У цей час в салоні з'являється ще один гість - молодий маркіз, приятель шевальє. Зустріч ця неприємна Тюркаре - справа в тому, що колись він служив лакеєм у дідуся маркіза, а нещодавно безсовісно надув онука, про що той негайно і розповідає баронесі: «Попереджаю, це справжній шкуродер. Він цінує своє срібло на вагу золота ». Помітивши кільце на пальці баронеси, маркіз впізнає в ньому свій фамільний перстень, який спритно привласнив собі Тюркаре. Після відходу маркіза відкупник незграбно виправдовується, помічаючи, що не може ж він давати гроші в борг «задарма». Потім з розмови Тюркаре з помічником, який ведеться прямо в будуарі баронеси - вона тактовно виходить для такого випадку, - стає ясно, що відкупник займається великими спекуляціями, бере хабарі і по знайомству розподіляє теплі містечка. Багатство та вплив його дуже велика, однак на горизонті з'явились були неприємності: збанкрутував якийсь скарбник, з яким Тюркаре був тісно пов'язаний. Інша неприємність, про яку повідомляє помічник, - в Парижі пані Тюркаре! А адже баронеса вважає Тюркаре вдівцем. Все це вимагає від Тюркаре негайних дій, і він поспішає піти. Щоправда, перед відходом пронирливий Фронті встигає умовити його купити баронесі власний дорогий виїзд. Як бачимо, новий лакей вже приступив до обов'язків вибивання з господаря великих сум. І, як справедливо зазначає Лізетта за адресою фронту, «судячи з початку, він далеко піде».

Два шалапута-аристократа, шевальє і маркіз, обговорюють свої сердечні перемоги. Маркіз розповідає про якусь графині з провінції - нехай не першої молодості і не сліпучої краси, зате веселої вдачі й охоче дарує йому свої ласки. Зацікавлений шевальє радить другу прийти з цією дамою ввечері на звану вечерю до баронесі. Потім слід сцена чергового виманювання грошей у Тюркаре способом, придуманим хитрим Фронтеном. Відкупника відверто розігрують, про що він навіть не підозрює. Підісланий Фронтеном дрібний чиновник, який видає себе за судового пристава, пред'являє документ про те, що баронеса ніби-то повинна за зобов'язаннями покійного чоловіка десять тисяч ліврів. Баронеса, підігруючи, зображує спочатку замішання, а потім відчай. Засмучений Тюркаре не може не прийти до неї на допомогу. Він проганяє «пристава», пообіцявши взяти всі борги