Короткий переказ твору Злодій (Леонід Леонов)

Москва Тиша тут, в місцевості, званої Благуша. Фірсов оглянув околицю і випробував прекрасну і щемливу спустошеність, знайому з досвіду, коли ось так само раніше, для інших книг, визрівала в ньому жменю людських доль.

І тоді Фірсов побачив як наяву, що Миколка Заварихін приїхав до Москви з села. Забіг до дядька, потім обійшов земляків і дізнався, що його капіталів недостатньо для торгового почину в місті.

З горя Заварихін загуляв у пивниці. На естраду вийшла пишна красуня, але тут увагу всіх відвідувачів привернув якийсь пан у єнотовій шубі і такою ж дорогою капелюсі. За його стриманістю відчувалася прихована сила. То був знаменитий злодій-ведмежатник (спеціаліст із сейфів) Митя Векшин.

Ще недавно Векшин був, як казали, мало не комісаром невеликий кавалерійської частини. Піднесення його перервав один випадок: Векшин покалічив беззбройного полоненого хлопчиська-поручика, слідом за тим впав у запій, і секретар полковий осередку Арташез був змушений написати на кращого друга рапорт в політвідділ дивізії. Векшина відсторонили від посади і виключили з партії. Коли громадянська закінчилася, Векшин прибув до столиці. На приманки непу він дивився з презирством приборкувача. Як раптом дріб'язкова вулична сценка з непманшей - на вході в шикарний гастроном виряджена дамочка вліпила його по руці, помилково вважаючи, що Вершин рветься увійти перед нею, - знищила його впевненість переможця.

До ночі Векшин напився в бридкою нетрях, а незабаром став корешем зграї. Він намагався запевнити себе, що партизанить проти старого світу. Удвох з майстром «поездухі» Василем Васильовичем вони вкрали валізу у сусідки по купе. У ньому виявилися жіночі ганчірки, циркова снасть і фотографія. По ній Митя і зрозумів, що обікрав рідну сестру Тетянку, в дитинстві ще втекла з дому і стала тепер знаменитої повітряної акробаткою Гелою Вельтон. Все це встановив автор Фірсов.

У Векшинський минулому був і ще один персонаж - чернокудрая красуня Маша Доломанова. Спочатку у них була дитяча дружба, поновлюється кожні літо в пору Машини канікул. Але з роками зріло між ними зовсім інше ... і обірвалося. Кілька років вони не бачилися.

Потім зустріч все ж таки сталася. Втомлений і замурзаний, йшов подорослішав Векшин з роботи і зустрів невпізнанно розквітлу, ошатну Машу під мереживним парасолькою. Дівчина крізь мазут і кіптява дізналася, покликала Митю, а той відвернувся. Видно, самолюбство виявилося сильніше прихильності. Не хотів, щоб думали, що він, голодранець, мітить заможному Доломанова в зяті.

Незабаром Митя став помічником машиніста, познайомився з політичними партіями. На дні його скриньки незмінно лежало так і не подароване Маші дешеве колечко з бірюзою, куплене ще з першого заробітку. Але і Маша не забувала Митю ніколи.

Фатальним ввечері ранньої весни її понесло в непролазну глухомань. Навіть Фірсов не міг зрозуміти навіщо. Раптово на берег озера вийшов Агей Столяров, знаменитий розбійник і вбивця, і взяв її. Коли Агейка запропонував Маші спільне життя, вона погодилася. Значить, малося на її страшному нареченого щось гідне, свідомо не показане Фірсовим.

Так Маша стала злодійкою Манькою Завірюха. І коли зустрілася з Митею, пообіцяла: за те, що віддав її мерзенному Агею, якого цураються навіть злодії, нехай не чекає від неї пощади. Навіть колечко з бірюзою її не пом'якшило. Прямо сказала, що зробить з гордого Миті «гірше тих», кого він зараз зневажає. Зчервонить його невинною кров'ю. І колечко, сказала, їй стане в нагоді. Маша тільки Тетянку зізналася, що це Митя тоді призначив їй побачення в глушині (щоб не попався він поліції), а сам не прийшов, затримавшись на партроботі.

Незабаром Митя пішов з Агеем на справу і, лише коли розкрив сейф, дізнався, що пограбував установа, де начальником був старий друг Арташез. У зламаного сейфа залишилася доказ - те саме колечко. Але Арташез, дізнавшись колечко, при нагоді повернув його власнику.

Миколка Заварихін тим часом відкрив-таки свою торгівлю - і закохався в Гелу Вельтон, чи то пак Таню Векшина. А Таня в нього. Добра дівчина ясно усвідомлювала, як не підходить їй цей грубий, напористий торгаш. Але вона шукала опори. З нею сталося нещастя: на арені її став долати страх розбитися. Від Миколки ж до неї йшли сила і впевненість.

Якось вночі, повертаючись від нареченого, Таня зустріла Фірсова та запитала навпростець: скільки в його повісті залишилося сторінок на її частку?

Сочинитель заходив і до Маші і виголосив бурхливу мова, пояснюючи, що його письменницька владу лише здається примарною, а насправді його царство - від світу цього, що він може провести Машу крізь натовп персонажів, дати їй владу вирішувати їхні долі ....

Розмові їх ніхто не заважав, оскільки Маша за підозрілих обставин овдовіла і вселила до себе давно і безнадійно закоханого в неї злодія Донька, чи то на правах охоронця, чи то вахтера.Красень Донька служив їй як раб, але надій на майбутнє не приховував. Векшина дуже турбувало таке Машино сусідство, але вдіяти нічого не міг: засипався одного разу і змушений був виїхати з Москви.

Векшин поїхав на батьківщину. Розшукуючи батька (як потім виявилося, померлого), негадано потрапив на весілля зведеного брата Леонтія. Потім провів кілька бездомних ночей на природі, обдумуючи своє життя і земне призначення. У ньому визрівав «образ електричних віжок, здатних не тільки приборкати, але й наситити вищим історичним сенсом ... безглуздо протікала раніше по низинах історії людську гущу».

У складному свій душевний стан Векшин якось не надто бурхливо відреагував на загибель сестри. Побоювання Тані виправдалися: вона розбилася, виконуючи свій коронний номер штрабат. Думки ж Миті займала помста супернику, як він став підозрювати, тепер вже і щасливому. Він вже