забув, що саме вбивцею хотіла зробити його мстива Маша, і задумав хитромудрий начебто план знищення Донька на правилки, тобто злодійському суді честі.
У фірсовской повісті мальовничо було розказано про те, як після невдалого вбивства доньки їхав Векшин кудись у далечінь Транссибірську, як вийшов на випадковому полустанку, де поселили його лісоруби ... А на ділі його занепалого герою стояла зовсім інша соціальна перековування.
Чи то автор описував життєвий шлях Векшина як хисткий міст від злочину до просвітління, чи то використовував біографію персонажа як болванку для примірки деяких своїх думок «про культуру і начинці людської ...»
Письменника Фірсова відвідала немолода жінка - то була його муза, яка відсиділа термін Манька Завірюха. Дещо розповіла автору про подальшу долю його персонажів. Сочинитель не помітив, коли і як встигла вона залишити букетик під чернеткою епілогу.