Автор тим часом прокинувся, тихенько сів на землю і став читати молитви. І знову мирно заснув під своє бурмотіння. І знову він побачив сон. Розум говорить проповідь перед усім королівством.Він пояснює, що «моровиці були послані виключно за гріхи, / А південно-західний вітер, мабуть, за Гордість». І смертний гріх в день суду погубить всіх.

Гарячими щирими словами він захоплював своїх слухачів. Він закликав людей чесно і сумлінно робити свою справу і шукати Святу Правду. І Гордість обіцяла віддатися смирення.Нестриманість присягнулася «пити тільки з качкою воду, а обідати лише один раз", Гнів щиросердно розповів, що з злих слів готував їжу. І Покаяння сказало йому: а тепер покайся.Жадібність, Лінощі, об'їдали - все покаялися у великих гріхах своїх і обіцяли стати на шлях виправлення. Сила мови Розуму була така велика, що тисячі людей побажали шукати Правду.«Вони волали до Христа і його Пречистої Матері, щоб прийняти милість йти з ними шукати Правду».

Але серед них не було людини, яка б знала дорогу до Правди. І вони блукали, як дикі звірі. І зустріли вони пілігрима, що йшов з Синаю від Гробу Господнього. І в багатьох місцях він побував у Віфлеємі і Вавілоні.

І запитали його люди: «А чи знаєш ти святого чоловіка, якого люди називають Правдою?» І відповів пілігрим: «Ні, хай допоможе мені Бог!»

І тут виступив Петро Орач і сказав: «Я знаю його так само близько, як вчений знає свої книги.Совість і Здоровий глузд проводили мене до його оселі ».

І всі стали просити Петра бути їх провідником.

Орач погодився, але спочатку, сказав він, мені потрібно зорати та засіяти полакра землі у великої дороги. «А що ж ми будемо робити все це час?» - Запитала леді під вуаллю. І Петро Орач всім знайшов справу. Леді - зашивати мішок, дружинам і вдовам прясти вовну та льон і вчити цьому ремеслу своїх дочок, а всім іншим - піклуватися про нужденних і нагих. «Допомагайте діяльно в роботі того, хто видобуває вам їжу», - уклав Петро.

Лицар гаряче співчував словами Петра. Петро обіцяв все життя працювати, а Лицар охороняти його і Святу Церкву від всякого роду злих людей. Багато допомагали Петру Пахар у роботі, але були й ледарі, які пили пиво і співали пісні. Петро Орач поскаржився Лицарю. Але вони не послухали застереження Лицаря і все не заспокоїлися. Тоді Петро закликав Голод. Через деякий час нероби стали кидатися на роботу "як яструби». Але лише тільки на прохання Пахаря Голод пішов, і настав достаток. Нероби та марнотрати знову стали ухилятися від роботи.

Правда поспішила на допомогу Петру Орач, вона купила для нього і для всіх, хто йому допомагав орати і сіяти, індульгенцію на вічні часи. А в індульгенції було написано: «І ті, хто творив добро, підуть в життя вічне. А хто зло - у вогонь вічний ».

Священик, прочитавши індульгенцію, не захотів її визнати. Священик і Петро стали запекло сперечатися. І автор прокинувся від їхнього крику і став розмірковувати над своїм сном, і вирішив, що «Роби добро перевершує індульгенцію / І що Роби добро в день суду буде прийнято з пошаною ...».

Усіх християн автор закликав до милосердя: «Робити такі справи, поки ми тут знаходимося, / Щоб після нашої смерті Роби добро міг оголосити / В день суду, що ми робили так, як він велів».