Короткий переказ твору Ісландський дзвін (Халлдор Лакснесс)

Дія роману-трилогії Халлдора Лакснесс (частина перша - «Ісландська дзвін», частина друга - «златокудрий діва», частина третя - «Пожежа в Копенгагені») розгортається в кінці XVI - початку XVII ст. в Ісландії і Данії, а також у Голландії та Німеччині, куди під час своїх мандрівок потрапляє один з головних героїв - бідний селянин Йоун Хреггвідссон.

Сенс назви трилогії розкривається в першій же главі, коли за наказом королівського ката заарештований Йоун Хреггвідссон скидає на землю і розбиває на шматки старовинний дзвін - стародавню святиню Ісландії. Датської короні, яка володіла в ті часи Ісландією і вела затяжні війни, була потрібна мідь і бронза.

У центрі оповідання знаходяться фігури трьох людей, чиї долі вигадливо переплелися на тлі реальних історичних подій. Крім Іоуна Хреггвідссона, це - дочка судді, представниця одного з самих знатних родів, «Сонце Ісландії», златокудрий Йомфру Снайфрідур і вчений історик, що присвятив все своє життя відшукання і збереження стародавніх ісландських рукописів, наближений датського короля Арнас Арнеус.

Йоун Хреггвідссон, що живе в безпросвітній злиднях і орендує свою ділянку землі в Ісуса Христа, не гребує і додатковими «заробітками», як-то: може стягнути обривок мотузки для лагодження риболовних снастей або рибальський гачок (працюючи на землі, прогодуватися важко; основне джерело продуктів харчування ісландців - море). За ці злочини Йоуні періодично ув'язнюють і піддають іншим покаранням, наприклад прочуханці батогами.

Врешті-решт його звинувачують у вбивстві королівського ката і засуджують до смертної кари.

Однак, по невідомому капризу долі, саме в убогій хатині цього бідного селянина зберігається безцінний скарб - кілька листків пергаменту XIII ст. з нанесеним на них фрагментом тексту «Скальди» - ісландського сказання про героїв давнини. Буквально на наступний день після того, як в болоті був виявлений труп ката, але ще до того, як Йоуні Хреггвідссона судили за вбивство, в хатину приходить Арнас Арнеус у супроводі своєї коханої Снайфрідур і купує у матері Йоуні ці безцінні пергаментні листки, негідні навіть для того, щоб полагодити взуття.

Пізніше цього епізоду судилося стати вирішальним для долі як Йоуні, так і інших героїв.

Йоуні судять і засуджують до смерті.

Напередодні страти Снайфрідур підкуповує стражника і рятує Йоуні від смерті.

Тільки одна людина може домогтися перегляду справи - це Арнас Арнеус, який виїхав до того часу в Данію. Снайфрідур дає Йоуні своє кільце і допомагає втекти з країни. Через Голландію та Німеччину, зазнавши численні негаразди, кілька разів дивом уникнувши смерті, але все ж зберігши кільце Йомфру Снайфрідур, Іоун нарешті потрапляє в Копенгаген і зустрічається з Арнеусом, який до того часу витратив майже весь свій статок на покупку ісландських старожитностей і був змушений одружитися на багатій, але потворною горбань.

Зрештою Арнеусу вдається домогтися того, що справа про вбивство буде переглянуто. Йоун Хреггвідссон отримує охоронну грамоту, з якої повертається на батьківщину, де його справа має слухатися заново. Суддя Ейдалін, батько Йомфру Снайфрідур, мабуть побоюючись розголосу старої історії про те, як його дочка допомогла втекти засудженому злочинцеві, вступає з селянином у змову: ніхто не стане того чіпати, але і він у свою чергу повинен мовчати про свою справу.

Між подіями першої та другої книги трилогії проходить п'ятнадцять чи шістнадцять років. За цей час Йомфру Снайфрідур, зневірившись дочекатися свого коханого, виходить заміж за п'яницю і грубіяна Магнуса Сігурдссон, який під час своїх тривалих запоїв промотує весь стан, а в кінці кінців навіть продає двом пройдисвітам власну дружину за бочонок горілки.

Снайфрідур стійко несе свій хрест, відмовою відповідаючи на всі спроби умовити її розлучитися з чоловіком і знайти більш достойного чоловіка, яким міг би стати її «терплячий наречений» пастор Сігурдур Свейнссон. Раз вже вона не може мати кращу і найбільш бажану частку, то вона готова терпіти приниження та позбавлення, але не згодна на щось середнє.

Тим часом в Ісландію з Данії повертається Арнас Арнеус, що має широкі повноваження, дані йому королем. Він прагне по можливості полегшити долю ісландців, страждають як від негараздів, викликаних суворими умовами життя на острові, так і від нещадної експлуатації з боку метрополії, що має монопольні права на всі зовнішні відносини Ісландії. Зокрема, Арнеус наказує знищити все борошно, привезену данськими купцями, оскільки вона непридатна в їжу - в ній кишать кліщі й хробаки.

Починає Арнеус і перегляд деяких старих справ, за якими, як йому представляється, в минулому були винесені несправедливі вироки.

Спливає у раз Йоуні Хреггвідссона. Воно стає приводом для порушення справи проти самого судді Ейдаліна, що вступив у таємну змову з засудженим і наважився порушити припис, яке містилося в королівській грамоті.

Одночасно з цим чоловік Снайфрідур Магнус Сігурдссон подає скаргу на самого Арнаса Арнеуса, звинувачуючи того у злочинному зв'язку з його дружиною. Магнуса підтримує і пастор Сігурдур Свейнссон, не коли дуже поважав високовченого чоловіка Арнаса Арнеуса, але нині вбачали в його діяльності загрозу для правлячої еліти ісландського суспільства і особисто для батька своєї «нареченої». Після довгих розглядів Арнеусу вдається виграти обидві справи. Суддю Ейдаліна позбавляють честі і всіх посад, а його майно відходить у власність датської корони.

Однак судова перемога дорого обходиться Арнасу Арнеусу. Він не тільки не здобув популярності в народі, але, навпаки, - все, навіть помилувані злочинці, стали проклинати його за те, що він зруйнував віковічні підвалини суспільства і образив поважних, шановних людей, у тому числі суддю Ейдаліна. Арнеусу ставлять в провину і