Короткий переказ твору Полтава (Олександр Сергійович Пушкін)

«Багатий і славний Кочубей, / Його луки неозорі», він володіє багатьма скарбами, але головне багатство Кочубея - його дочка Марія, рівної якій немає у всій Полтаві. Не одній красою славиться Марія, але всім відомий її лагідний характер. Безліч женихів сватається до неї, але серце Марії неприступно. І от сам гетьман Мазепа шле за неї сватів. Гетьман вже старий, але в ньому киплять почуття, не мінливі почуття молодості, а рівний жар, який не остигає до самої смерті.

Батьки Марії в обуренні, вони обурені поведінкою старця, адже Марія - хрещениця гетьмана. Мати Марії каже, що Мазепа нечестивець, що про заміжжя не може бути й мови. Чуючи це все, Марія падає без почуттів. Два дні Марія не може прийти в себе, а на третій день зникає. Ніхто не помітив, як вона зникла, лише один рибалка чув уночі кінський тупіт, а вранці «слід осьми підков / Було видно на росі лук».

Скоро до Кочубея дійшла страшна звістка про те, що його дочка втекла до Мазепи. Лише зараз зрозуміли старики причину душевного сум'яття своєї дочки. І Кочубей замислив план помсти гетьману.

«Була та смутна пора, / Коли Росія молода, / В боренья сили напружуючи, / чоловіка з генієм Петра». У боротьбі зі шведським королем Карлом XII Русь зміцніла. Україну хвилювалася, багато знаходилося прихильників древньої вольності, які вимагали від гетьмана, щоб він розірвав договір з Росією і став союзником Карла, але Мазепа «чутці, здавалося, не слухав» і «залишався / Слухняним підданим Петра».

Молодь нарікала на гетьмана, мріючи, об'єднавшись з Карлом, «гримнути [...] війною / На ненависну Москви!». Але ніхто не відав таємних планів підступного і мстивого Мазепи. Давно він виношує план зради, нікому не відкриваючи його, але таємні його помисли збагнув ображений Кочубей і задумав помститися за образу будинку, відкривши Петру плани зрадника.Колись Кочубей з Мазепою були друзями і перевіряли один одному свої почуття, тоді відкривав свої задуми Мазепа , але тепер між ними образа, яку пробачити не може Кочубей. Дух помсти підтримує в ньому і дружина. Тепер потрібний тільки надійна людина, готовий, не боячись, покласти до ніг Петра донос Кочубея на гетьмана.

Така людина знайшовся серед полтавських козаків, колись знехтуваний Марією, але як і раніше любить її навіть у її ганьбу і ненавидить її спокусника.Він відправляється в дорогу з зашитим в шапці доносом Кочубея на зрадника-гетьмана. Мазепа ж, не підозрюючи про страшну небезпеку, плете політичну інтригу, ведучи переговори з посланцем єзуїтів, збурюючи козаків на Дону, піднімаючи проти Москви Крим, Польщу і Туреччину. І ось посеред цих підступних турбот російські вельможі переслали йому донос на нього, писаний в Полтаві і надісланий Петром без уваги. Виправдовуючись перед Петром і переконуючи його у своїй вірності, Мазепа вимагає страти донощиків, страти батька своєї коханої, «... але дочки любов глави батьківській не спокутує». Марія ж самозабутньо любить Мазепу і зневажає чутку. Лише іноді нею оволодіває печаль при думці про батьків. Але вона не знає ще того, що знає вже вся Україна, страшна таємниця від неї прихована.

Мазепа похмурий, і «розум його / збентежений жорстокими мріями». Навіть ласки Марії не в змозі розвіяти його страшні думки, він залишається холодний до них. Ображена Марія докоряє його, кажучи, що заради нього згубила власне щастя, зганьбила себе. Мазепа намагається заспокоїти Марію словами любові, але вона звинувачує його в хитрості і удавання. Вона навіть ревнує його до якоїсь Дульської. Марія хоче знати причину Мазепиної холодності. І Мазепа відкриває їй свої задуми повстання Україні проти панування Москви. Марія в захваті і жадає бачити коханого з царським вінцем на голові. Вона збереже йому вірність і в нещасті і навіть піде з ним на плаху. І Мазепа піддає Марію страшне випробування: він запитує, хто їй дорожче - батько або чоловік? Він намагається примусити її до однозначної відповіді, ставить її перед жахливим вибором: чию загибель вона віддасть перевагу, якщо їй буде призначено вибирати, кого відправити на страту. І бажаний відповідь отримана.

«Тиха українська ніч». У старому замку в Білій Церкві сидить у вежі окутий Кочубей і чекає страти, якої не боїться - його гнітить ганьбу, втрата честі. Він відданий царем на поталу ворогові, не маючи можливості нікому заповідати свою помсту кривднику. Відчиняються двері його темниці, і входить кровожерний Орлик. Мазепі відомо, що Кочубей заховав скарби, і Орлик прийшов дізнатися, де вони ховаються. Кочубей відповідає, що його скарбами були його честь, честь дочки, але ці скарби відняті тортурами і Мазепою, а третій скарб - святу помста - він готується знести Богу, Орлик допитується, де заховані гроші, але безуспішно, і Кочубея віддають в руки катові.

Марія, яка пестить Мазепою, ще не знає про жахливу долю батька, і Мазепа здригається від думки, що буде з нею, коли все відкриється. Він розкаюється, що звів її, що спробував впрягти в один віз «коня і трепетну лань». Забувши яка сидить у невіданні Марію, замучений сумнівами, Мазепа виходить з палацу.

На світанку в спокій, де спала Марія, прокралася її мати і відкрила дочки страшну звістку. Мати не може повірити, що дочки нічого не відомо, вона просить Марію впасти до ніг Мазепи і упросити його пощадити батька. Не в силах перенести душевні муки, Марія втрачає свідомість.

На місці страти зібрався величезний натовп. На возі привезли засуджених Кочубея й Іскру. Мученики сходять на плаху, кат рубає їм голови і, тримаючи за