Короткий переказ твору Маріамна (Пер Лагерквіста)

Маріамна, дружина Ірода Великого, царя Іудеї (роки його життя бл.  до н. Е.. - Б. Є.), належала до царського роду Маккавеїв, ворогів Ірода, і була вбита їм в 37 р. Були вбиті Іродом і два його власних сина від Маріамни - Олександр і Арістобул (у повісті не згадуються). Народ юдеї вважав царя Ірода деспотом і чужинцем: на царський трон його посадили римляни, яким він умів догодити, родом ж він походив з Юдеї - пустинній місцевості на південь від Мертвого моря. Ті ж римляни допомогли Іродові опанувати його власної столицею - Єрусалимом. Безсумнівно, цар Ірод був здатний вселяти страх - властиві йому жорстокість і захоплення владою укупі з гострим розумом і сильною волею робили його небезпечним ворогом. Але було в Ірода і життєлюбність, і любов до прекрасного. І хоча до священнослужителів та їх ритуалам він ставився з насмішкою, саме їм була зроблена реставрація Єрусалимського храму, за перебігом якої цар спостерігав особисто, облаштувавши будівництво так, щоб воно не заважало відправлення релігійних обрядів.Подейкували, що будівництво це цар затіяв з гордині - щоб прославити в століттях власне ім'я.Поголос взагалі приписувала Іродові безліч вад. Напевно відомо лише, що в любові Ірод був грубий і жорстокий: вгамувавши пристрасть, він сповнюється до жінки відрази і часто міняв наложниць, віддаючи їх потім своїм наближеним. Тим дивніше було те, що трапилося з ним одного разу біля міської брами на дорозі, що веде до Дамаску.

Тут Ірод вперше побачив Маріамну, яка вразила його до глибини душі. Хоча Ірод не встиг навіть як слід розгледіти дівчину, він помітив тільки, що вона була молода і світловолосі. Він став шукати Маріамну, не вдаючись до допомоги своїх посланців, вони б забруднили її вигляд.Несподівано Маріамна прийшла в палац сама - просити за хлопчика, свого родича, який кинувся на стражника Ірода. Хлопчик хотів помститися за страченого батька - одного з Маккавеїв.Звернувшись до Ірода за помилуванням, Маріамна таким чином піддавала себе страшної небезпеки. Цар оцінив її сміливість, він ще не знав, що інакше вона вчинити не могла. Він відпустив хлопця, але сказав Маріамна, що робить це лише для неї.

Звістка про нечуваний заступництво пронеслася по всьому місту. Таке не вдавалося ще нікому.До Маріамна стали звертатися жінки, чиї сини або чоловіки були полонені Іродом. Вона нікому не відмовляла і змогла допомогти багатьом, але далеко не всім. Її борг Іродові ріс, і вона в страху очікувала, що буде далі. Нарешті настав момент, коли цар попросив Маріамну стати його дружиною.

У шлюбну ніч несамовита пристрасність Ірода налякала її. Хоча Ірод і намагався бути з нею стриманіше і уважніше, ніж з іншими, але приручити Маріамну він все ж таки не зміг. Вона розуміла, що не любить його, і лише намагалася йому догодити, щоб пом'якшити його вдачу, і щоб упокоритися жорстокість. І ще вона намагалася не зупинятися думкою на тому, чого вона в ньому не виносила.

Вдалося Маріамна і багато іншого. Цар відпустив майже всіх в'язнів, яких тримав у підземеллях палацу, стративши лише найбільш непримиренних своїх ворогів. Народ Єрусалиму славив царицю. А родичі Маріамни зненавиділи її, вважаючи зрадницею. Але вона про це не знала. Стара служниця, що приносила їй новини про родичів, про це мовчала.

Час йшов, а пристрасть царя до Маріамна не вщухала, ніколи раніше він не знав схожою на неї жінки. Ірод і справді любив її. І ще в ньому росла образа. Ірод був далеко не дурний і поступово зрозумів, що Маріамна лише намагається йому догодити, але його не любить. Цар страждав, але терпів приниження, нічим не виявляючи своєї образи. Потім він всіляко став показувати, що і Маріамна не настільки вже потрібна йому, і перестав наближатися до неї. Таким чином він висловлював любов.

Незабаром цар з гнівом дізнався, що хлопчисько, якого він відпустив, втік у гори, де Макавеї зібрали проти нього військо. Перш нападаючої стороною завжди був Ірод, але цього разу Макавеї виступили першими, і війська царя терпіли одну поразку за іншою, тоді Ірод сам виступив у похід. Під час вирішальної битви, в якій він здобув перемогу, він побачив у стані ворога втікача-хлопчиська, накинувся на нього і розсік мечем від плеча до серця. Соратники Ірода дуже здивувалися його вчинку: хлопчисько був практично беззахисний.

Повернувшись, Ірод кинувся на коліна перед Маріамна і без слів почав благати, щоб вона простила йому його жорстокість - Маріамна знала, що сталося з її родичем, і вінілу в його смерті себе. Вона пробачила царя: їй хотілося повернути свій вплив на нього, і ще, як мимоволі зізналася вона сама собі, він був потрібен її розбудженого жіночому тілу. Тому вона відчувала себе винуватою подвійно.

Народ знову зітхнув з полегшенням. Але ненадовго. Ірод ставав все неспокійніше, він все частіше впадав у підозрілість і зневіру. Настав момент, коли він відкрито висловив Маріамна: вона не любить його, він помічає це кожного разу, коли з нею лягає, вона видає себе вже тим, що так старається виказати йому запал і пристрасть, яких зовсім не відчуває. Після цього пояснення Ірод знову пішов з військом у гори воювати з Маккавеїв, а для Маріамни настали спокійні і самотні дні, у цей час вона нарешті дізналася, що від неї приховували: її родичі від нього відмовилися.Зустрілася Маріамна на площі біля колодязя двоюрідна сестра зробила вигляд, що її не помітила.

Коли Ірод знову з'явився в Єрусалимі, він сказав Маріамна, що