Короткий переказ твору Характери, або Порядки нинішнього століття (Жан де Лабрюйер)

У передмові до своїх «характеру» автор зізнається, що метою книги є спроба звернути увагу на недоліки суспільства, «зроблені з натури», з метою їх виправлення.

У кожній з 16 очей він в суворій послідовності викладає свої «характери», де пише наступне: «Всі давно сказано». Переконати інших у непогрішності своїх смаків вкрай важко, найчастіше виходить збори «дурниця».

Найбільше нестерпна посередність в «поезії, музиці, живопису та ораторському мистецтві».

Поки що не існує великих творів, складених колективно.

Найчастіше люди керуються «не смаком, а пристрастю».

Не пропустіть нагоди висловити похвальне думку про достоїнства рукописи, і не будуйте його тільки на чужому думці,

Автор повинен спокійно сприймати «злісну критику», і тим більше не викреслювати розкритикованих місць. «Високий стиль газетяра - це балаканина про політику».

Даремно автор хоче здобути захоплені похвали своєї праці. Дурні захоплюються. Розумні схвалюють стримано.

Високий стиль розкриває ту чи іншу істину за умови, що тема витримана у благородній тоні.

«Критика - це іноді не стільки наука, скільки ремесло, яке вимагає скоріше витривалості, ніж розуму».

«Невдячні створювати гучне ім'я, життя підходить до кінця, а робота ледь розпочато».

Зовнішня простота - чудовий убір для видатних людей.

Добре бути людиною, «про який ніхто не питає, знатний чи він?»

У кожному вчинку людини позначається характер.

Хибне велич гордовито, але усвідомлює свою слабкість і показує себе чуть-чуть.

Думка чоловіки про жінок рідко збігається з думкою жінок.

Жінок треба розглядати, «не звертаючи уваги на їх зачіску і черевики».

Ні видовища прекраснішого, «чим прекрасне обличчя, і немає музики солодший звуку улюбленого голоси».

Жіноча віроломство корисно тим, «що виліковує чоловіків від ревнощів».

Якщо дві жінки, твої приятельки, розсварилися, «то доводиться вибирати між ними, або втрачати обох».

Жінки вміють любити сильніше за чоловіків, «але чоловіки більш здатні до дружби».

«Чоловік дотримується чужу таємницю, жінка ж свою».

Серце запалюється раптово, дружба вимагає часу.

Ми любимо тих, кому робимо добро, і ненавидимо тих, кого образимо.

«Ні надмірності прекрасніше, ніж надмірність подяки».

«Немає нічого бесцветнее характеру безбарвного людини».

розумна людина не буває настирливий.

Бути в захваті від самого себе і свого розуму - нещастя.

Талантом співрозмовника вирізняється «не той, хто говорить сам, а той, з ким охоче говорять інші».

«Не відкидай похвалу - тебе вважатимуть грубим».

«Тесть не любить зятя, свекор любить невістку; теща любить зятя, свекруха не любить невістку: все в світі врівноважується». «Легше і корисніше приладнати до чужого вподоби, ніж приладнати чужий вдачу до свого».

«Схильність до осмеіванію говорить про злиднях розуму».

Друзі взаємно зміцнюють один одного в поглядах і прощають один одному дрібні недоліки.

Не подавай рад у світському суспільстві, тільки собі нашкодиш.

«Догматичний тон завжди є наслідком глибокого неуцтва».

«Не намагайтеся виставити багатого дурня на осміяння - все глузування на його боці».

Багатство інших людей придбано ціною спокою, здоров'я, честі, совісті - не заздри ім.

У будь-якій справі можна розбагатіти, прикидаючись чесною.

Той, кого піднесла удача в грі, «не бажає знатися з рівними собі і горнеться тільки до вельможам».

Не дивно, що існує багато гральних будинків, дивно, як багато людей, які дають цим будинкам засоби до існування. «Порядній людині непростимо грати, ризикувати великим програшем - надто небезпечне хлоп'яцтво».

«Занепад людей суддівських і військового звання полягає в тому, що свої витрати вони співмірними не з доходами, а зі своїм становищем».

Столичне суспільство ділиться на гуртки, «подібні маленьким державам: у них свої закони, звичаї, жаргон. Але століття цих гуртків недовгий - від сили два роки ».

Марнославство столичних мешканок противнее грубості простолюдинок.

«Ви знайшли відданого друга, якщо, возвисившись, він не роззнайомитися з вами».

Високу і важку посаду легше зайняти, ніж зберегти. «Давати обіцянки при дворі настільки ж небезпечно, як важко їх не давати».

Нахабство - властивість характеру, вроджений порок.

«До високому становищу ведуть два шляхи: протоптана пряма дорога і обхідним стежка в обхід, яка набагато коротше»,

Не чекайте щирості, справедливості, допомоги та сталості від людини, який прийшов до двору з таємним наміром піднятися. «У нового міністра за одну ніч з'являється безліч друзів і родичів».«Придворна життя - це серйозна, холодна і напружена гра». І виграє її найщасливіший.

«Раб залежить тільки від свого пана, честолюбець - від усіх, хто здатний допомогти його піднесенню».

«Хороший дотепник - поганий чоловік». Від хитрощі до крутійства - один крок, варто додати до хитрості неправду, і вийде крутійство.

Вельможі визнають досконалість тільки за собою, однак єдине, що у них не забереш, це великі володіння і довгий ряд предків. «Вони не бажають нічому вчитися - не тільки управління державою, але й управлінню своїм домом».

Швейцар, камердинер, лакей судять про себе по знатності і багатства тих, кому служать.

Брати участь в сумнівній затії небезпечно, ще небезпечнішою опинитися при цьому з вельможею.Він виплутається за твій рахунок.

Хоробрість - це особливий настрій розуму і серця, який передається від предків до нащадків.

Чи не надійся на вельмож, вони рідко користуються можливістю зробити нам добро. «Вони керуються тільки веліннями почуття, піддаючись першому враженню».

«Про сильні світу цього краще мовчати. Говорити добре - майже завжди означає лестити, говорити погано - небезпечно, поки вони живі, і підло, коли вони мертві ».

Найрозумніше - примиритися з тим чином правління, при якому ти народився.

У підданих деспота немає батьківщини. Думка про неї витіснена користю, честолюбством, раболіпством.

«Міністр чи посол - це хамелеон. Він ховає свій справжній характер і одягає потрібну в даний момент личину. Всі його задуми, моральні правила, політичні хитрощі служать одній меті - не датися в обман самому