Короткий переказ твору Сузір'я Козлотура (Фазіль Іскандер)

Герой повісті, від імені якого ведеться розповідь, молодий поет, який працював після інституту в редакції однієї середньо молодіжної газети, був звільнений за прояви зайвої критичності та незалежності. Не дуже засмутившись з цього приводу і провівши прощальну ніч з друзями, він відправився до Москви, щоб звідти рушити на південь, на батьківщину, до благословенного абхазький місто Мухус. У Москві йому вдалося надрукувати вірш в центральній газеті, і воно пішло на батьківщину як візитну картку героя, який сподівався влаштуватися в республіканську газету «Червоні субтропіки». «Так, так, вже читали», - сказав при зустрічі редактор газети Автанділ Автанділовіч. Редактор звик вловлювати віяння з центру. «До речі, - продовжив він, - чи не думаєш повертатися додому?» Так герой став співробітником сільськогосподарського відділу газети. Як і мріяв. У ті реформістські роки реформи особливо активно проводилися в сільському господарстві, і герою хотілося розібратися в них. Він потрапив вчасно - якраз проходила компанія «по козлотурізаціі» сільського господарства республіки. І головним пропагандистом її був завідувач сільгоспвідділу газети Платон Самсонович, людина в побуті тихий і мирний, але в ті тижні і місяці ходив по редакції гарячково збуджений, з похмурим блиском в очах. Роки два тому він надрукував замітку про селекціонера, схрестивши гірського туру з домашньою козою. У результаті з'явився перший козлотур. Несподівано на замітку звернуло увагу відповідальна особа з центру, відпочивати біля моря. Цікаве починання, між іншим, - такі були історичні слова, загублені їм після прочитання нотатки. Слова ці стали заголовком полуполосного нарису в газеті, присвяченого козлотуру, якому, можливо, судилося зайняти гідне місце в народному господарстві. Адже він, як говорилося в статті, в два рази важче звичайної кози (рішення м'ясної проблеми), відрізняється високою шерстистого (підмога легкої промисловості) і високою стрибучістю, що полегшує його випас на гірських схилах. Так почалося. Колгоспам було настійно рекомендовано підтримати починання справою. У газеті з'явилися рубрики, регулярно висвітлювали проблеми козлотурізаціі. Кампанія набирала хід. Нарешті і нашого героя підключають до роботи, - газета відряджає його в село Горіховий Ключ, звідки надійшов анонімний сигнал про переслідування, яким піддається нещасну тварину з боку нової колгоспної адміністрації. По дорозі в село з вікна автобуса герой дивиться на гори, в яких пройшло його дитинство. Він раптом відчуває тугу за тими часами, коли кози ще були козами, а не козлотурамі, а тепло людських відносин, їх доцільність міцно утримувалися самим укладом сільського життя.Прийом, наданий йому в колгоспному правлінні, злегка спантеличив героя. Не відриваючись від телефону, голова колгоспу наказав співробітниці по-абхазьки: «Дізнайся у цього лобуря, що йому потрібно». Щоб не ставити голови в незручне становище, герой був змушений приховати своє знання абхазького. У результаті він познайомився з двома версіями взаємин колгоспників з козлотуром. Версія по-російськи виглядала цілком милостиво: підхопили ініціативу, створюємо умови, розробляємо власний раціон годування, і взагалі це, звичайно, цікава ініціатива, але тільки не для нашого клімату. Але те, що герой побачив сам і що почув по-абхазьки, виглядало інакше.Козлотур, до якого запустили кіз, рішуче відмовлявся від свого на даний момент основної справи - відтворення власного роду, - він з дикою люттю кидався на нещасних кіз і рогами розкидав їх по загороді. «Ненавідіт!» - Захоплено вигукував голова по-російськи. А по-абхазьки розпорядився: «Досить! А то ця сволота перекалечіт наших кіз ». Шофер ж голови, теж по-абхазьки, додав: «Щоб я його з'їв на поминках того, хто це придумав!» Єдиною людиною, який доброзичливо поставився до козлотуру, виявився Вахтанг Бочуа, приятель героя, нешкідливий шахрай і красномовець, а також дипломований археолог , об'їжджали колгоспи з лекціями про козлотуре.«Особисто мене приваблює його шерстистого, - довірливо сказав Вахтанг. Козлотура треба стригти. Що я й роблю ». Герой опинився у важкій ситуації - він спробував написати статтю, яка містила б правду і при цьому підходила б для його газети. «Ви написали шкідливу для нас статтю, - заявив Автанділ Автанділовіч, познайомившись з тим, що вийшло у нашого героя. Вона містить ревізію нашій лінії. Я перекладаю вас у відділ культури ». Так закінчилося участь героя в реформуванні сільського господарства. Платон Самсонович ж продовжував розвивати і поглиблювати свої ідеї, він вирішив схрестити козлотура з таджицької вовняний козою. І ось тут пролунала звістка про статтю в центральній газеті, де висміювалися необгрунтовані нововведення в сільському господарстві, в тому числі і козлотурізація. Редактор зібрав колектив редакції у себе в кабінеті. Передбачалося, що мова піде про визнання редакцією своєї помилкової лінії, але в міру читання доставленого редактору тексту настановної статті голос редактора міцнів і наливався майже прокурорським пафосом, і вже здавалося, що саме він, Автанділ Автанділовіч, першим помітив і сміливо розкрив порочну лінію газети. Платону Самсонович був оголошено сувору догану і пониження на посаді. Правда, коли стало відомо, що після того, що сталося Платон Самсонович злегка занедужав, редактор влаштував його на лікування в один з кращих санаторіїв.А газета почала таку ж енергійну і натхненну боротьбу з наслідками козлотурізаціі.

... На який відбувся в ті дні в Мухусе сільськогосподарському нараді герой знову зустрів голови з Горіхового Ключа. «Ради?» - Запитав герой голови. «Дуже хороший почин, - обережно почав голова. Одного боюся, раз козлотура скасували, значить, щось нове буде ». «Даремно боїтеся», - заспокоїв його герой. Однак правим виявився лише частково. Оговтатися і набрався сил після лікування в санаторії Платон Самсонович поділився з героєм своїм новим відкриттям - він знайшов у горах якусь абсолютно неймовірну печеру з оригинальнейшей забарвленням сталактитів і сталагмітів,