Короткий переказ твору Історія Нью-Йорка (Вашингтон Ірвінг)

Історія Нью-Йорка від створення світу до кінця голландської династії, що містить серед оповідань про багатьох дивних і забавних події також невимовних роздуми Вальтера сумнівається, згубні проекти Вільяма Упертого і лицарські діяння Пітера Твердоголового, трьох голландських губернаторів Нового Амстердама; єдина достовірна історія тих часів з усіх , які коли-небудь були або будуть опубліковані, написана Дидриха Нікербокер

В одній з нью-йоркських готелів в 1808 р. оселився низенький шустрий дідок і довго жив в ній, нічого не сплачуючи господарям, так що ті врешті-решт занепокоїлися і стали наводити довідки про те, хто він і чим займається. З'ясувавши, що він літератор, і вирішивши, що це якась нова політична партія, господиня натякнула йому щодо плати, але дідок образився і сказав, що у нього є скарб, який коштує більше, ніж вся її готель. Через деякий час дідок зник, а господарі готелю вирішили опублікувати залишилася в його кімнаті рукопис, щоб відшкодувати збитки.

Дідріх Нікербокер (так звали дідка) написав «Історію Нью-Йорка». Своїми попередниками він називає Геродота, Ксенофонта, Саллюстія і інших і присвячує свою працю Нью-Йорк-ському історичному суспільству. Усна свої міркування посиланнями на древніх філософів та істориків, Нікербокер починає свою працю з опису схожою на апельсин Землі, яка одного разу «вбила собі в голову, що вона повинна крутитися, як примхлива юна леді в верхнеголландском вальсі». Земля складається з суші і води, і серед материків і островів, на які вона дробиться, є прославлений острів Нью-Йорк. Коли в 1492 р. Крістобаль Колон відкрив Америку, першовідкривачам довелося вирубувати ліси, осушувати болота і винищувати дикунів - так і читачам доведеться подолати чимало труднощів, перш ніж вони зможуть без зусиль подолати іншу частину історії. Автор витіювато доводить, що ця частина світу заселений (свідчення чого - населяють її індіанські племена), і відстоює право перших колоністів на володіння Америкою - адже вони завзято намагалися долучити її до благ цивілізації: навчили індіанців обманювати, пити ром, лихословити і т. п . У 1609 р. Хендрік Гудзон, бажаючи потрапити до Китаю, піднявся по річці Мохеган, перейменованої пізніше в Гудзон. Моряки висадилися в селі Коммуніпоу і захопили її, замучивши до смерті місцевих жителів своїм ніжнеголландскім наріччям. Поруч з цією селом і виріс Нью-Йорк, названий спочатку Новий Амстердам. Його засновниками були чотири голландця: Ван-Кортландт, Харденбрук (Креп-коштаннік), Ван-Зандт і Тен Брук (Десятіштанний).

Етимологія назви Манхеттен теж викликає суперечки: одні кажуть, що воно походить від Ман-хет-він (надіта чоловічий капелюх) і пов'язане зі звичкою місцевих жителів носити повстяні капелюхи, інші, в тому числі Нікербокер, вважають, що Манна-хата значить «країна , багата млеко і медом ». Поки Крепкоштанний і Десятіштаннік сперечалися, як будувати нове місто, він виріс сам собою, що зробило подальші суперечки про план міста безглуздими. У 1629 р.губернатором провінції Нові Нідерланди був призначений прямий нащадок царя колода Воутер Ван-Твіллер (Вальтер сумнівається). Він чотири рази на день їв, витрачаючи на кожну трапезу по годині, вісім годин курив і сумнівався і 12:00 спав. Пори Ван-Твіллера можна назвати золотим століттям провінції, порівнянним із золотим царством Сатурна, описаним Гесіодом. Дами по простоті своїх звичаїв могли змагатися з оспіваними Гомером Навсикаю і Пенелопою. Спокійна самовпевненість або, вірніше, злощасна чесність уряду стала початком всіх бід Нових Нідерландів і їх столиці. Їх східними сусідами були англійські переселенці-пуритани, які прибули до Америки в 1620 р. За балакучість жителі Маїс-Чусаег (Массачусетсу) жартома прозвали їх Янки (мовчазні люди). Врятувавшись від переслідувань Якова I, вони у свою чергу почали переслідувати єретиків-папістів, квакерів і анабаптистів за зловживання свободою совісті, яка полягає в тому, що людина може дотримуватися в питаннях релігії своєї думки, тільки якщо воно правильно і збігається з думкою більшості, в Інакше він заслуговує кари. Жителі Коннектикуту виявилися завзятими скваттерами і спочатку захоплювали землю, а потім вже намагалися довести своє право на неї. Землі на річці Коннектікут належали голландцям, які побудували на березі річки форт Гуд-Хоп, але нахабні янкі біля самих стін форту розвели цибульні плантації, так що чесні голландці не могли дивитися в ту сторону без сліз.

Після смерті Ван-Твіллера в 1634 р. Новими Нідерландами став правити Вільгельмус Кіфт (Вільям Упертий), який вирішив перемогти янкі за допомогою послань, але послання не подіяли і янкі захопили Гуд-Хоп, а потім і устричним бухту. Слово «янкі» стало для голландців таким же страшним, як слово «галл» для древніх римлян. Тим часом з іншого боку шведи в 1638 р.заснували фортецю Мінневітс і привласнили прилеглим областям назву Нова Швеція.

Приблизно в 1643 р. люди з східної країни утворили конфедерацію Об'єднані колонії Нової Англії (Рада амфіктіоніі), що було смертельним ударом для Вільяма Упертого, який вважав, що вона створена з метою вигнати голландців з їх прекрасних володінь. Після його смерті в 1647 р.губернатором Нового Амстердама став Пітер Стайвесант. Його прозвали Пітером Твердоголовим, «що було великим компліментом його розумовим здібностям». Він уклав зі своїми східними сусідами мирний договір, а мирний договір - «велике політичне зло і один з найпоширеніших джерел війни», бо переговори, подібно догляду, - період люб'язних промов і ніжних ласк, а договір, подібно шлюбного обряду, служить сигналом до ворожих дій. Оскільки східні сусіди зайнялися боротьбою з відьмами, їм стало не до Нових Нідерландів, і Пітер Стайвесант скористався цим, щоб покласти кінець нападам шведів. Генерал Он-Поффенбург побудував на Делавері грізне укріплення - Форт-Кашемір, назване так на честь коротких штанів