Короткий переказ твору Наречений-привид (Вашингтон Ірвінг)

У горах Оденвальд в Південній Німеччині стояв замок барона фон Ландсхорта. Він прийшов у занепад, але його власник - гордий нащадок стародавнього роду Каценеленбоген - намагався зберігати видимість колишньої величі. У барона була красуня дочка, вихована під невсипущим наглядом двох незаміжніх тіточок. Вона вміла досить добре читати і прочитала по складах кілька церковних легенд, вміла навіть підписати своє ім'я і досягла успіху в рукоділля і в музиці. Барон збирався видати дочку заміж за графа фон Альтенбург. З цієї нагоди в замку зібралися гості, чекали нареченого, але його все не було. Сталося так, що по дорозі в замок барона граф фон Альтенбург зустрів свого друга Германа фон Штаркенфауста. Молодим людям було по дорозі, і вони вирішили їхати разом. У лісі на них напали розбійники і завдали графу смертельний удар.Перед смертю граф попросив друга сповістити його наречену про його раптову смерть. Герман обіцяв виконати доручення і, хоча його рід здавна ворогував з родом Каценеленбоген, відправився в замок барона, де господар, не дочекавшись нареченого дочки, вже розпорядився подавати на стіл, щоб не морити голодом гостей. Але тут звук роги сповістив про прибуття подорожнього. Барон вийшов зустріти нареченого. Герман хотів сказати, що його друг помер, але барон перервав його незліченними вітаннями і не давав вставити слова до самих дверей замку.Наречена мовчала, але за її усмішці було видно, що юнак припав їй до серця. Всі сіли за стіл, але наречений був похмурий. Барон розповідав свої найкращі і довгі історії, а під кінець бенкету розповів історію про примару, який під виглядом нареченого приїхав в замок і відвіз наречену в царство духів. Наречений вислухав історію з глубокім.вніманіем і дивно подивився на барона.Раптом він став повільно підніматися, стаючи все вище і вище. Баронові здалося, що він перетворився мало не в велетня. Наречений попрямував до виходу. Барон пішов за ним. Коли вони залишилися одні, гість сказав: «Я - мрець [...] мене вбили розбійники [...] мене чекає могила». З цими словами він скочив на коня і помчав. На наступний день прискакав гонець зі звісткою, що юного графа вбили розбійники і він похований у соборі міста Вюрцбурга. Мешканців замку охопив жах при думці про те, що напередодні їх відвідав привид. Овдовіла ще до весілля наречена наповнювала своїми скаргами весь будинок. Опівночі вона почула мелодійні звуки, що доносилися з саду. Підійшовши до вікна, дівчина побачила нареченого-примари. Тітонька, що спали в тій же кімнаті, тихо підійшла до вікна слідом за племінницею і втратила свідомість. Коли дівчина знову подивилася у вікно, в саду нікого не було. Вранці тітонька заявила, що більше не стане спати в цій кімнаті, а наречена, проявивши рідкісне непослух, заявила, що не буде спати ніде, крім цієї кімнати. Вона взяла з тітоньки обіцянку нікому не розповідати про цей випадок, щоб не позбавляти племінницю гіркою відради жити в кімнаті, під вікном якої стоїть на сторожі тінь її нареченого. Через тиждень дівчина зникла, кімната її була порожня, постіль не зім'ята, вікно розкрито. Тітонька коротко розповіла історію, яка трапилася тиждень тому. Вона припустила, що дівчину забрав примара. Двоє слуг підтвердили її припущення, сказавши, що чули вночі тупіт кінських копит. Барон наказав прочесати всі навколишні ліси і сам зібрався взяти участь у пошуках, але раптом побачив, що до замку під'їхали дві багато прибрані коні, на одній з яких сиділа його дочка, а на іншій - наречений-привид. Цього разу він не був похмурим, в його очах світилися веселі вогники. Він розповів барону, як з першого погляду закохався в наречену, але з побоювання перед фамільної чвар не зважився розкрити своє справжнє ім'я, як барон своїми історіями про привидів підказав йому ексцентричний вихід з положення. Таємно відвідуючи дівчину, він домігся її взаємності, відвіз її і обвінчався з нею. Барон так радів, бачачи дочка цілою і неушкодженою, що пробачив молодих людей, і тільки тітонька ніяк не могла змиритися з думкою, що єдиний примара, яку їй довелося побачити, виявився підробкою.