Короткий переказ твору Московський роман (Всеволод Іванов)

Ви, напевно, пам'ятаєте цей рік: ламали храм Христа Спасителя. Для обивателя це було страшніше, ніж жовтневий переворот. Тоді, перед початком роману, автор задумав написати коментарі, але в ту пору у нього народився великоголові хлопчик, названий В'ячеславом ...

Вибачайте, можна почати по суті? У клініку, де працює Матвій Іванович Андрейшін, величавий двадцятисемирічний психіатр, і Єгор Єгорович, секретар великої людини, потрапляють раптово захворіли ювеліри, брати Юр'єви. У їхній майстерні трапилася крадіжка, а незабаром поповзли чутки про зникнення золотої корони, замовленої нібито невідомим агентом для американського імператора. Спостерігаючи за хворими, доктор Андрейшін приходить до переконання, що причина їх божевілля - в нерозділеного кохання. Єдиний слід незнайомки - гудзик майстерні С. Мурфіной - приводить його до Сусанні, дочки колишньої власниці. Доктор закохується в цю блондинку з вузьким, красивим обличчям. Він упевнений, що повинен «запобігти розвалу людини» і зможе зцілити однією фразою і ювелірів, і Сусанну, і весь будинок, де вона живе.

Так Матвій Іванович і Єгор Єгорович, які збиралися на з'їзд кримінологів в Берлін, опиняються біля будинку № 42. Тут вони стикаються з приїхали з Уралу вербувати робітників на ливарне виробництво Леоном Іонович Черпановим. Оголосивши себе лікарем «ухогорлоносом» з периферії, Андрейшін висловлює бажання укласти договір і тимчасово оселитися в цьому будинку. Черпанову нічого не залишається, як прийняти перших працівників і ввести їх всередину комунального житла, обладнаного в споруді московського ампіру.

На кухні ревли двадцять господинь, рикали півсотні примусів. Черпання розташувався у ванній. Верхній поверх з колонами займало сімейство Жаворонкова, колишнього церковного старости, а нині морозивника з профспілковим квитком. Всі знали, що він «публічно морозивом торгував, а потай будівельною справою орудував» і, крім того, вів клітинку безбожників. На першому поверсі жили Мурфіни - мати, батько, дядько Савелій, двадцятирічна Сусанна і її старша сестра Людмила, яка заслужила на обох фронтах громадянської війни прізвисько билинка. Про свої враження вона пише книгу «400 поразок». Як і всі займаючись спекуляцією, Людмила повторює: «Ми шанувальники реалізму <...> Велика партія вівса дорожче вміння вдергівать нитку словесності в золоту голку фантазії». Однак доктор вважає, що тільки Сусанна «об'єднує цей агрегат людей», що вона організувала хвороба ювелірів, але не знаходить доказів.

Йде друга декада, а доктор з Єгор Єгоричев все відкладають поїздку до Берліна, спостерігають за жителями квартири, за зусиллями Черепанова створити пролетарське ядро для роботи в Шадрінське. Ось вербувальник приїжджає на цвяховий завод як поета, готового написати про краще бригаді. Він збирає гроші на званому вечорі, виступає з закликами: "Пам'ятайте, що нашому комбінату доручено у вигляді досвіду переробляти не тільки руду, але і з такою ж швидкістю людей». Він вимагає від жителів будинку вербувати родичів, наприклад, 620 людина від Жаворонкова. «Шістсот - я розумію, а двадцять звідки?» - «Госразверстка ... Вони перероджуються там». «Чого ж, вихолостять їх або як?» Черпання обіцяє, що храм Христа Спасителя буде відновлений на Уралі. Дядько Савелій розповідає про небувалий випадку переродження цілого уральського міста завдяки грі академічних театрів.

На чолі ходи йде доктор, але він не в силах утримати натовп, який швидко розсіюється. Серед них немає Черепанова. Доктор називає його фіктивної фігурою, а Єгор Єгорович згадує про три сповідях Леона Йоновича. У перший раз той повідомив, що народився в сім'ї гімназійного учителя, приїхав до Росії разом з братом з паризької еміграції, а свою біографію створив за допомогою штемпелів. Вдруге він назвався сином циркового фокусника Черпаневского, нащадка старовинного дворянського роду. Нарешті він зізнається, що мав у Свердловську граверне заклад, успадковане від батька, Костянтина Пудожгорский, робив друку спекулянтам. Клієнти прибрали його до рук і змусили за документами Черпанова відправитися на пошуки корони американського імператора. Корона, за його словами, зберігається у дядька Савелія і замаскована під вагонну плювальницю. Десь у будинку захована єдина доказ, що підтверджує, що корона існує. Це закордонний костюм таємничого агента, залишений ним під час втечі.

Даремно і черпання, і доктор, і дядько Савелій шукали костюм у Жаворонкова, - він опинився в скрині у Людмили: «бризнуло темно-зелене сукно і золоті гудзики з двоголовими орлами».Сюртук! Не встигли з'ясувати, чи це той костюм, як приїжджають брати Лебедєва, незадоволені вербувальної активністю Черпанова. Схопивши сюртук, черпання кидається бігти, його переслідують Лебедєва, але результат погоні невідомий ... Викликані дядьком Савелієм, з'являються співробітники міліції і відвозять заарештованих жителів будинку. У опечатаної двері зустрічаються доктор Андрейшін, Єгор Єгорович і брати Юр'єви. Ювеліри одужали: вони не закохані в Сусанну і не вірять в корону американського імператора. Один лише доктор сподівається розбити легенду про корону, перевиховати Сусанну і одружитися на ній ... «У-у-покидає життя, у-у-у ...» - згадується відзвучала пісня.