Пер Гюнт не на жарт наляканий. Що може бути страшніше переплавлення душі - перетворення її в абсолютно аморфну безлику сірість? Він просить у Пуговічніка відстрочку, він доведе йому, що і в його натурі було щось цілісне! Пуговічнік відпускає Пера. Але зустрічі його з втратили колишню міць Доврского дідом і з кістлявим (Дияволом?) Нічого певного не дають, а Гюнт зараз потрібно саме це - певна! Блукаючи по лісу, Пер виходить на побудовану ним колись хатинку. На порозі його зустрічає Сольвейг, постаріла, але щаслива від того, що побачила його знову. Тільки тепер Пер Гюнт розуміє, що він врятований. Навіть під самими різноманітними масками протягом всієї його строкатої життя він залишався самим собою - в надії, вірі і любові чекала його жінки.

Пуговічнік відпускає Пера з попередженням, що буде чекати його на наступному перехресті. Вони ще поговорять між собою.