Короткий переказ твору Привиди (Генрік Ібсен)

Дія відбувається в сучасній Ібсену Норвегії в садибі фру Альвінг на західному узбережжі країни.Йде дрібний дощ. Трясучи дерев'яними підошвами, в будинок входить столяр Енгстранд.Служниця Регіна наказує йому не шуміти: нагорі спить тільки що приїхав з Парижа син фру Альвінг Освальд. Столяр повідомляє: притулок, який він будував, готовий до завтрашнього відкриття. Заразом буде відкрито і пам'ятник камергеру Альвінг, покійному чоловіку власниці, в честь якого названий притулок. Енгстранд пристойно на будівництві заробив і збирається сам відкрити в місті власний заклад - готель для моряків. Тут якраз згодилася б жінка. Чи не хоче донька до нього переїхати? У відповідь Енгстранд чує пирхання: яка вона йому «дочка»? Ні, Регіна не збирається залишати будинок, де її так шанують і всі так шляхетно - вона навіть навчилася трохи французькому.

Столяр йде. У вітальні з'являється пастор Мандерс; він відмовляє фру Альвінг від страхування побудованого притулку - не варто відкрито сумніватися в міцності богоугодної справи. До речі, чому фру Альвінг не хоче переїзду Регіни до батька в місто?

До матері і пасторові приєднується Освальд. Він сперечається з Мандерс, викривальним моральне обличчя богеми. Мораль у середовищі художників і артистів не краще і не гірше, ніж в будь-якому іншому стані. Якби пастор чув, про що розповідають їм у Парижі наїжджають туди «кутнуть» високоморальні чиновники! фру Альвінг підтримує сина: пастор марно засуджує її за читання вільнодумних книг - своєю явно непереконливою захистом церковних догм він тільки збуджує до них інтерес.

Освальд виходить на прогулянку. Пастор роздратований. Невже життя нічому фру Альвінг не навчила? Чи пам'ятає вона, як всього через рік після весілля втекла від чоловіка в будинок Мандерса і відмовлялася повернутися? Тоді пастору все-таки вдалося вивести її з «екзальтованого стану» і повернути додому, на шлях боргу, до домашнього вогнища і законному чоловікові. Хіба не повів себе камергер Альвінг як справжній чоловік? Стало сімейний стан і вельми плідно попрацював на користь суспільства. І хіба не зробив він її, дружину, своєю гідною ділової помічницею? І ще. Нинішні порочні погляди Освальда - прямий наслідок відсутності в нього домашнього виховання - це ж фру Альфінг наполягла, щоб син навчався далеко від дому!

Фру Альвінг зачеплена словами пастора за живе. Добре! Вони можуть поговорити серйозно!Пастор знає, що покійного чоловіка вона не любила: камергер Альвінг її у родичів просто купив.Красивий і привабливий, він не перестав пити і распутничают після весілля. Не дивно, що вона від нього втекла. Вона любила тоді Мандерса, і, як здається, йому подобалася. І Мандерс помиляється, якщо думає, що Альвінг виправився - він помер таким же гультяя, яким був завжди.Більше того, він вніс порок у власний будинок: вона застала його одного разу на балконі з покоївкою Йохан. Альвінг домігся-таки свого. Чи знає Мандерс, що їх служниця Регіна - незаконнонароджена дочка камергера? За кругленьку суму столяр Енгстранд погодився прикрити гріх Йоханни, хоча і він всієї правди про неї не знає - спеціально для нього Йоханна придумала заїжджого американця.

Що стосується сина, вона вимушено відіслала його з дому. Коли йому виповнилося сім років, він почав задавати занадто багато питань. Після історії з покоївкою кермо влади будинком фру Альвінг взяла в свої руки, і це вона, а не чоловік, займалася господарством! І вона ж докладала неймовірних зусиль, щоб, приховуючи від суспільства поведінка чоловіка, дотримуватися зовнішньої пристойності.

Закінчивши сповідь (або відповідь пастору), фру Альвінг проводжає його до дверей. І вони обидва чують, проходячи повз їдальню, вигук виривалося з обіймів Освальда Регіни. «Привиди!» - Виривається в фру Альвінг. Їй здається, що вона знову перенеслася в минуле і бачить парочку на балконі - камергера і покоївку Йоханн.

Привидами фру Альвінг називає не тільки «вихідців з того світу» (так правильніше перекладається це поняття з норвезької). Привиди, за її словами, - це взагалі «всякі старі віджилі поняття, вірування тощо». Саме вони, вважає фру Альвінг, визначили її долю, характер і погляди пастора Мандерса і, нарешті, загадкову хворобу Освальда. Згідно діагнозу паризького доктора, хвороба у Освальда спадкова, але Освальд, практично свого батька не знав і завжди його ідеалізувати, доктору не повірив, він вважає причиною захворювання свої легковажні пригоди в Парижі на початку навчання. Крім того, його мучить постійний незрозумілий страх. Вони з матір'ю сидять у вітальні в густішій сутінках. До кімнати вноситься лампа, і фру Альвінг, бажаючи зняти з сина почуття провини, збирається розповісти йому всю правду про його батька і Регіні, якої він легковажно вже пообіцяв поїздку в Париж. Несподівано розмова переривається появою у вітальні пастора і криком Регіни. Неподалік від будинку пожежа! Горить нововідбудованій «Притулок імені камергера Альвінг».

Час наближається до ранку. Все та ж вітальня. На столі, як і раніше горить лампа. Спритний столяр Енгстранд в завуальованій формі шантажує Мандерса, стверджуючи, що це він, пастор, ніяково знявши нагар із свічки, став причиною пожежі. Втім, хвилюватися йому не варто, Енгстранд нікому про це нічого не розповість. Але і пастор нехай допоможе йому у благій починанні - обладнанні в місті готелі для моряків. Пастор погоджується.

Столяр і пастор йдуть, їх змінюють у вітальні фру Альвінг і Освальд, який щойно повернувся з пожежі, погасити який не вдалося. Відновлюється перервану розмову. За миновавших коротку ніч мати Освальда встигла подумати про що. Особливо вразила її одна з фраз сина: «У їхньому краї людей вчать дивитися на працю, як на прокляття, як на покарання за гріхи, а на життя, як на юдоль скорботи, від якої чим скоріше, тим краще позбутися». Тепер, розповідаючи синові правду