Короткий переказ твору Варшавська мелодія (Леонід Зорін)

Москва. Грудень 1946 Вечір. Великий зал консерваторії. Віктор сідає на вільне місце поруч з дівчиною. Дівчина говорить йому, що місце зайнято, так як вона прийшла з подругою. Однак Віктор показує їй свій квиток і описує дівчину, яка йому цей квиток продала. У ній Геля - а саме так звати дівчину - дізнається свою подругу. В антракті з'ясовується, що Віктор тут вперше. Він намагається дізнатися, звідки приїхала Геля, - вона говорить по-російському з помилками і з акцентом, що видає в ній іноземку. Віктор думає, що вона з Прибалтики, а виявляється - з Польщі. Вони з подругою вчаться в консерваторії. Вона співачка. Геля сердиться, що її подруга віддала перевагу концерту прогулянку з молодою людиною.

Після концерту Віктор проводжає Гелю в її гуртожиток. По дорозі Геля розповідає Віктору про себе. Російській мові її вчив батько. Віктор розповідає про своє життя. Він навчається на технолога: буде створювати вина. Читає їй вірші Омара Хайяма. Віктор хоче зустрітися з нею ще й призначає побачення.

На зупинці Віктор дивиться на годинник. З'являється Геля. Віктор каже їй, що боявся, що вона не прийде. Він не знає, куди їм іти. Гелі подобається, що він відвертий, що у нього є характер. Радить йому розуміти: кожна жінка - королева. Переговорний пункт. Порожній зал, Геля збирається говорити з Варшавою. Поки вони чекають її черги, вона розповідає Віктору, як боліла два дні, як її лікували чаєм з малиною. Нарешті, Гелі дають кабіну. Коли вона повертається, Віктор хоче дізнатися, з ким вона говорила, але Геля сміється, перебираючи вголос імена різних молодих людей. Скоро північ. Геля хоче, щоб Віктор проводив її до гуртожитку. Але Віктор і не думає розлучатися з нею і напрошується на чай.

Музей. Віктор приводить сюди Гелю, так як більше їм нікуди подітися: сам він не москвич. Геля розповідає йому про польському місті Вавелі. Там похована польська королева Ядвіга. Вона була покровителькою університету в Кракові, і всі учні досі пишуть їй записки з проханнями допомогти витримати іспит або полегшити навчання. Сама Геля теж їй писала. Так, за розмовами, Геля і Віктор гуляють по музею, іноді заходять за статуї і цілуються.

Кімната в гуртожитку. Геля у домашньому халатику укладає перед дзеркалом волосся. Входить Віктор. Геля картає його, що він пізно прийшов: так вони можуть не встигнути до друзів на зустріч Нового голи. Віктор приніс їй подарунок - нові черевички. Геля у відповідь дарує йому нову краватку, йде на кілька хвилин, щоб надіти сукню. Коли Геля повертається, то бачить, що Віктор спить. Геля відходить убік, гасить великий світ. Потім сідає навпроти Віктора й уважно на нього дивиться. Тиша. Повільно починають бити годинники. Дванадцять. Потім, через деякий час, год. Геля продовжує сидіти в тій же позі. Віктор відкриває очі. Геля вітає його з Новим роком.Віктор просить у неї вибачення за те, що всі проспав. Виявляється, він розвантажував вагони, щоб заробити Гелі на подарунок. Геля не сердиться на нього. Вони п'ють вино, слухають музику, танцюють. Потім Геля співає Віктору старовинну веселу пісеньку на польській мові. Віктор каже їй, що мріє, щоб вона вийшла за нього заміж. Він хоче зробити її щасливою, щоб вона ніколи нічого не боялася ...

Та ж кімната. Геля стоїть біля вікна спиною до дверей. Входить Віктор. Вони вже десять днів живуть на турбазі, тому що Геля вирішила, що їм потрібно звикнути один до одного. Віктор повернувся з дегустації. Він веселий і знову говорить з Гелей про одруження. Геля холодна з ним.Вона розповідає йому новини: видано новий закон, що забороняє шлюби з іноземцями. Віктор обіцяє плаче Гелі придумати що-небудь, щоб вони могли бути разом. Однак придумати йому так нічого і не вдається. Незабаром його переводять до Краснодару, де він не має про Гелі ніяких звісток.

Проходить десять років. Віктор приїжджає до Варшави. Він дзвонить Геле і домовляється про зустріч. Віктор розповідає, що приїхав до колег, що став вченим, захистив дисертацію. Геля вітає його і кличе в маленький ресторанчик, де співає її друг Юлек Штадтлер. Звідти видно всю Варшава. У ресторані за розмовою Віктор каже, що одружений. Геля теж заміжня. Її чоловік - музичний критик. Штадтлер зауважує Гелену і просить її заспівати. Та виходить на сцену і співає пісню, яку співала Віктору десять років тому, - у новорічну ніч. Коли вона повертається, то розповідає Віктору, що, приїжджаючи в Вавель, завжди пише записки королеві Ядвізі, щоб вона повернула їй Віктора. Віктор каже їй, що він пам'ятає все.

Вулиця. Ліхтар. Геля проводжає Віктора до готелю. Йому потрібно вже йти, але Геля не пускає його, кажучи, що він повинен зрозуміти: якщо він піде зараз, то вони ніколи більше не побачаться. Вона кличе Віктора в Сохачев - це недалеко. Завтра Віктор повернеться. Але той не погоджується, просить її зрозуміти, що він тут не один і не може виїхати ось так, на всю ніч.Гелена нагадує: колись він сміявся, що вона постійно всього боїться. Віктор відповідає: так склалося життя. Гелена говорить, що все зрозуміла, і йде.

Минає ще десять років. На початку травня Віктор приїжджає до Москви і йде на концерт, в якому бере участь Геля. В антракті він заходить до неї в артистичну. Вона зустрічає його спокійно, навіть радіє його приходу. Віктор розповідає, що у нього все йде добре, тепер він доктор наук. У Москві він у відрядженні. А з дружиною розлучився. Гелена говорить, що він - герой. Сама вона теж розлучилася з чоловіком і навіть з другим. Її друг Юлек Штадтлер помер. Вона говорить, що життя йде вперед, що у всьому є свій сенс: зрештою, вона стала хорошою співачкою. Зауважує, що зараз молоді люди навіть одружуються на іноземках. Потім спохвачується, що