Короткий переказ твору Шоша (Ісаак Зінгер)

Рудий блакитноокий Ар'елі - Аарон Грейдінгер, син високовченого рабина, разом із сім'єю живе на вулиці крохмальну, в єврейському кварталі Варшави. Він з дитинства знає три мови і виховується на Талмуді. Восьмирічний хлопчик дружить зі своєю ровесницею, дочкою сусідки Басі Шошею. У неї блакитні очі і світле волосся, і на відміну від вундеркінда Арель Шоша не володіє здібностями до наук, вона сидить по два роки в кожному класі, а потім вчителька і зовсім відсилає її додому, вважаючи, що дівчинці не місце в школі. Хлопчик переказує Шоше історії, які прочитав або почув від батька з матір'ю, даючи при цьому волю фантазії: «про дрімучі ліси Сибіру, про мексиканських розбійників, про канібалів, які їдять навіть власних дітей». Перед Шошею він розвиває фантастичні теорії, що народжуються у нього при знайомстві з деякими філософськими ідеями.

Потім трапляється непоправне: сім'я Шоші переїжджає. Недалеко, в будинок через два квартали на тій же крохмальну, але Арель знає, що їх дружба з Шошею перерветься: синові рабина негоже на очах у всієї громади водитися з дівчинкою, та ще з такої простої сім'ї. Йде літо 1914 р. Починається перша світова війна. Приходить нужда і голод. Влітку сімнадцятого року сім'я Арель їде з Варшави в село, де живуть родичі матері і де життя дешевше.

Ар'елі стає повнолітнім, йому доводиться самостійно заробляти собі на життя. Починає писати по-давньоєврейською, потім - на ідиші, але видавці відкидають написане. Займається філософією, але теж, здається, без великого успіху. Не раз приходить до нього думка про самогубство.Врешті-решт він влаштовується у Варшаві, отримавши роботу коректора і перекладача. Потім стає членом Клубу письменників. Він не бачиться з Шошею, але вона час від часу сниться йому,

У Варшаві у Арель зав'язується любовний зв'язок з Дорою Штольніц, дівчиною-комуністкою, яка мріє поїхати в Радянський Союз, країну соціалізму. Ар'елі не поділяє ідей Дори, його лякає її тріскуча фразеологія, крім того, він боїться бути заарештованим за зв'язок з цією дівчиною. Він часто буває неподалік від крохмальну, але ніколи не з'являється там - це більше не його вулиця, хоча вона жива в його пам'яті.

Аарон Грейдінгер вважає, що «завдання літератури - відобразити йде час». Але власне його час тече крізь пальці. Настають тридцяті роки. Пілсудський встановлює в Польщі військову диктатуру. Консульства майже не дають євреям виїзної візи. «Я жив в країні, - пише Аарон, - стиснутої двома ворогуючими державами, і був пов'язаний з мовою і культурою, не відомими нікому, крім вузького кола ідішістов і радикалів». У Клубі письменників у Аарона є кілька друзів. Кращий з усіх - доктор Моріс Файтельзон.

Моріс Файтельзон - особистість непересічна. Він філософ, автор книги «Духовні гормони», до того ж блискучий співрозмовник. Користується неймовірним успіхом у жінок. Дружбі його з Аароном не заважає різниця в двадцять п'ять років. Файтельзон знайомить Аарона з подружньою парою Ченчінеров. Селія - одна з прихильниць Файтельзона, вона розумна і чарівна, володіє тонким критичним смаком. Її чоловік Хаймл, якому ніколи не доводилося заробляти собі на життя (його батько дуже багатий), невисокого зросту, крихкий, не пристосований до життя (Селія стриже його сама, бо Хаймл боїться перукарів). Якось увечері, залишившись наодинці з Аароном, Селія розповідає йому про свій зв'язок з Файтельзоном і безуспішно намагається звабити його. Зазнавши невдачі, Селія починає кликати Аарона цуцика, і це прізвисько супроводжує його все подальше життя.

У Клубі письменників Файтельзон знайомить цуцика з Семом Дрейманом, багатим американцем, і його коханкою актрисою Бетті Слонім. На замовлення Дреймана Аарон пише п'єсу (отриманий аванс допомагає йому вижити) для Бетті. Це п'єса про дівчину з Людміра, яка хотіла жити як чоловік. Вона вивчала Тору. Вона стала рабином, і у неї був свій хасидський двір. Крім того, людмірская дівчина була одержима двома діббукамі (душами померлих музиканта і повії). З самого початку зрозуміло, що п'єса навряд чи буде мати успіх. До того ж у неї все вносять свої виправлення, і вона існує в безлічі варіантів, так що неможливо зрозуміти, яка вона насправді.Цуцик втрачає надію коли-небудь закінчити її. Він проводить багато часу з Бетті і одного разу наводить її на крохмальну, щоб показати місця, де він виріс. Опинившись там, Аарон заходить до будинку, куди переїхала Шоша, і знаходить там Басю, її мати, а невдовзі повертається з крамниці і сама майже не змінилася Шоша. Починаються питання і спогади. Потім Бетті та Аарон йдуть, він обіцяє повернутися наступного дня. Цуцик проводжає Бетті і залишається у неї на ніч. На Крохмальна він приходить і продовжує з'являтися там мало не щодня. Він не може відірватися від Шоші. Її довірливість і любов, її наївна мудрість обворажівают Аарона.

- Арель, про що ти думаєш? Питала Шоша.

- Ні про що, Шошеле. З тих пір, як у мене є ти, в моєму житті є хоч якийсь сенс.

- Ти не залишиш мене одну?

- Ні, Шошеле. Я буду з тобою так довго, як мені судилося. Занедужує Сем, і Бетті збирається везти його в Америку. Вона хоче, щоб Цуцик поїхав з ними, одружився на ній (Сем не буде проти), а вони допоможуть вивезти до Америки Шошу, але Цуцик, розуміючи, що насувається війна і смерть, усвідомлює тим не менш, що Шошу не можна нікуди відвезти з Крохмальна . Свого життя без неї він теж не мислить. У Клубі письменників Бетті і Цуцик зустрічають Моріса Файтельзона.Бетті з насмішкою повідомляє йому про передбачувану швидкої одруження цуцика на Шоше, називаючи дівчину «скарбом» і «чимось особливим». (- Вона знущається наді