Короткий переказ твору Коник-Горбоконик (Петро Єршов)

В одному селі живе селянин. У нього три сини: старший - Данило - розумний, середній - Гаврило - «і так, і сяк", молодший - Іван - дурень. Брати заробляють на життя тим, що вирощують пшеницю, відвозять її до столиці і там продають. Раптом трапляється біда: хтось ночами починає витоптувати посіви. Брати вирішують чергувати по черзі в полі, з тим щоб дізнатися, хто ж це такий. Старший і середній брати, злякавшись холоду і негоди, йдуть з чергування, так нічого і не з'ясувавши. Коли ж приходить черга молодшого брата, він іде в поле і бачить, як опівночі з'являється біла кобилиця з довгою золотою гривою. Івану вдається сплигнути кобилиць на спину, і вона пускається навскач. Нарешті, статут, кобилиця просить Івана відпустити її, обіцяючи народити йому трьох коней: двох - красенів, яких Іван, якщо захоче, може продати, а третього - коника «зростанням тільки в три вершка, на спині з двома горбами та з аршинними вухами» - Івану не можна віддавати нікому ні за які скарби, тому що він буде Івану кращим товаришем, помічником і захисником. Іван погоджується і відводить кобилицю в пастушачий балаган, де через три дні Кобилиця і народжує йому трьох обіцяних коней.

Через деякий час Данило, випадково зайшовши на балаган, бачить там двох прекрасних золотогрівих коней. Удвох з Гаврилом вони вирішують потайки від Івана відвести їх до столиці і там продати. Увечері того ж дня Іван, прийшовши, як зазвичай, на балаган, виявляє пропажу.Коник-Горбоконик пояснює Івану, що сталося, і пропонує наздогнати братів. Іван сідає на Конька-Горбунка верхи, і вони миттєво їх наздоганяють. Брати, виправдовуючись, пояснюють свій вчинок бідністю; Іван погоджується на те, щоб продати коней, і всі разом вони відправляються до столиці.

Зупинившись в полі на нічліг, брати раптом помічають далеко вогник. Данило посилає Івана принести вогнику, «щоб куриво раз-вість». Іван сідає на Конька-Горбунка, під'їжджає до вогню і бачить щось дивне: «дивовижне світло колом струмує, але не гріє, не димить». Коник-Горбоконик пояснює йому, що це - перо Жар-птиці, і не радить Івану підбирати його, так як воно принесе йому багато неприємностей. Іван не слухається ради, підбирає перо, кладе його в шапку і, повернувшись до братів, про пере замовчує.

Приїхавши вранці в столицю, брати виставляють коней на продаж у кінний ряд. Коней бачить городничий і негайно відправляється з доповіддю до царя. Городничий так розхвалює чудових коней, що цар тут же їде на ринок і купує їх у братів. Царські конюхи відводять коней, але дорогою коні збивають їх з ніг і повертаються до Івана. Бачачи це, цар пропонує Івану службу в палаці - призначає його начальником царських стаєнь; Іван погоджується і відправляється в палац. Брати ж, отримавши гроші і розділивши їх порівну, їдуть додому, обидва одружуються і спокійно живуть, згадуючи Івана.

А Іван служить у царській стайні. Однак через деякий час царський спальник - боярин, який був до Івана начальником стаєнь і тепер вирішив будь-що-будь вигнати його з палацу, - зауважує, що Іван коней не чистить і не пестить, але тим не менш вони завжди нагодовані, напоєні і вичищені. Вирішивши з'ясувати, в чому тут справа, спальник пробирається вночі до стайні і ховається в стійлі. Опівночі до стайні входить Іван, дістає з шапки загорнуте в ганчірку перо Жар-птиці і при його світлі починає чистити і мити коней. Закінчивши роботу, нагодувавши їх і напоївши, Іван тут же у стайні і засинає. Спальник ж відправляється до царя і доповідає йому, що Іван мало того, що приховує від нього дорогоцінний перо Жар-птиці, а й нібито хвалиться, що може дістати і саме Жар-птицю. Цар відразу посилає за Іваном і вимагає, щоб він дістав йому Жар-птицю. Іван стверджує, що нічого подібного він не говорив, проте, бачачи гнів царя, йде до Коника-Горбоконика і розповідає йому про своє горе. Коник викликається Івану допомогти.

На наступний день, за порадою Горбунка отримавши у царя "два корита белоярова пшона та заморського вина», Іван сідає на коника верхи і відправляється за Жар-птицею. Вони їдуть цілий тиждень і нарешті приїжджають в густий ліс. Посеред лісу - галявина, а на галявині - гора з чистого срібла. Коник пояснює Івану, що сюди вночі до струмка прилітають Жар-птиці, і велить йому в один корито насипати пшона і залити його вином, а самому влізти під інше корито, і, коли птахи прилетять і почнуть клювати зерно з вином, схопити одну з них . Іван слухняно все виконує, і йому вдається зловити Жар-птицю. Він привозить її цареві, який на радощах нагороджує його новою посадою: тепер Іван - царський стремен.

Однак спальник не залишає думки вапна Івана. Через деякий час один із слуг розповідає іншим казку про прекрасну Цар-дівиці, яка живе на березі океану, їздить у золотій шлюпці, співає пісні і грает на гуслях, а крім того, вона - рідна дочка Місяцю і сестра Сонця. Спальник тут же відправляється до царя і доповідає йому, що нібито чув, як Іван хвалився, ніби може дістати і Цар-дівчину. Цар посилає Івана привезти йому Цар-дівчину. Іван іде до коника, і той знову викликається йому допомогти. Для цього потрібно попросити у царя два рушники, шитий золотом намет, обідній прилад і різних солодощів. На ранок, отримавши все необхідне, Іван сідає на Конька-Горбунка і відправляється за Цар-дівчиною.

Вони їдуть цілий тиждень і нарешті приїжджають до океану. Коник велить Івану розкинути намет, розставити