Короткий переказ твору Іполит (Евріпід)

У древніх Афінах правив цар Тесей. Як у Геракла, у нього було два батька - земний, цар Егей, і небесний, бог Посейдон. Головний свій подвиг він здійснив на острові Криті: вбив в лабіринті жахливого Мінотавра і звільнив Афіни від данини йому. Помічницею йому була критська царівна Аріадна: вона дала йому нитку, дотримуючись якої він вийшов з лабіринту. Аріадну він обіцяв узяти в дружини, але її зажадав для себе бог Діоніс, і за це Тесея зненавиділа богиня любові Афродіта.

Другою дружиною Тесея була войовниця-амазонка; вона загинула в бою, а Тесеєві залишила сина Іпполіта. Син амазонки, він не вважався законним і виховувався не в Афінах, а в сусідньому місті Трезені. Амазонки не бажали знати чоловіків - Іполит не бажав знати жінок. Він називав себе служителем незайманої богині-мисливиці Артеміди, посвяченим у підземні таїнства, про які розповів людям співак Орфей: людина має бути чистий, і тоді за труною він знайде блаженство. І за це його теж зненавиділа богиня любові Афродіта.

Третьою дружиною Тесея була Федра, теж з Криту, молодша сестра Аріадни. Тесей взяв її за дружину, щоб мати законних дітей-спадкоємців. І тут починається помста Афродіти. Федра побачила свого пасинка Іполита і закохалася в нього смертної любов'ю. Спочатку вона долала свою пристрасть: Іполита не було поруч, він був у Трезені. Але сталося так, що Тесей убив повсталих на нього родичів і повинен був на рік піти у вигнання; разом з Федра він переїхав в той же Трезен. Тут любов мачухи до пасинку спалахнула знову; Федра збожеволіла від неї, захворіла, злягла, і ніхто не міг зрозуміти, що з царицею. Тесей поїхав до оракула, в його відсутність і сталася трагедія.

Власне, Евріпід написав про це дві трагедії. Перша не збереглася. У ній Федра сама відкривалася в любові Іполита, Іполит в жаху відкидав її, і тоді Федра обмовляли на Іполита повернувся Тесеєві: нібито це пасинок закохався в неї і хотів її збезчестити. Іполит гинув, але правда відкривалася, і тільки тоді Федра вирішувалася покінчити з собою. Саме ця розповідь найкраще запам'ятав потомство. Але афінянам він не сподобався: дуже безсоромною і злий виявлялася тут Федра. Тоді Евріпід склав про Іполиті друге трагедію - і вона перед нами.

Починається трагедія монологом Афродіти: боги карають зверхників, і вона покарає зверхника Іполита, які нехтують любов'ю. Ось він, Іполит, з піснею на честь дівочої Артеміди на вустах: він радісний і не знає, що сьогодні ж на нього обрушиться кара. Афродіта зникає, Іполит виходить з вінком у руках і присвячує його Артеміді - «чистою від чистого». «Чому ти не чтішь і Афродіту?» - Запитує його старий раб. «ЧТУ, але здалеку: нічні боги мені не по серцю», - відповідає Іполит.Він іде, а раб молиться за нього Афродіті: «Прости його юнацьку гордовитість: на те ви, боги, і мудрі, щоб прощати». Але Афродіта не пробачить.

Входить хор трезенської жінок: до них дійшов слух, що цариця Федра хвора і марить. Чому? Гнів богів, зла ревнощі, погана звістка? Назустріч їм виносять Федру, метання на ложі, з нею стара годувальниця. Федра марить: «У гори б на полювання! на квітковий Артемідін луг! на прибережне кінське змагань »- все це Іпполітова місця. Годувальниця умовляє: «Прокинься, відкрийся, пожалій якщо не себе, то дітей: якщо помреш - не вони будуть царювати, а Іполит».Федра здригається: «Не називай цього імені!» Слово за слово: «причина хвороби - любов», «причина любові - Іполит»;

«Порятунок один - смерть». Годувальниця виступає проти: «Любов - всесвітній закон; противитися любові - безплідна гординя, а від будь-якої хвороби є ліки». Федра розуміє це слово буквально: може бути, годувальниця знає яке-небудь цілюще зілля? Годувальниця йде; хор співає: «О, та мине мене Ерот!»

З-за сцени - шум: Федра чує голоси годувальниці і Іполита. Ні, мова була не про зілля, мова була про кохання Іполита: годувальниця все йому відкрила - і даремно. Ось вони виходять на сцену, він в обуренні, вона благає про одне: «Тільки ні слова нікому, адже ти поклявся!» - «Мова моя клявся, душа моя ні при чому», - відповідає Іполит. Він вимовляє жорстоке викриття жінок: «Ой, коли б можна було без жінок продовжувати свій рід! Чоловік витрачається на весілля, чоловік бере свояків, дурна дружина тяжка, розумна дружина небезпечна, - я дотримаю клятву мовчання, але я проклинаю вас! »Він відходить, Федра в розпачі таврує годувальницю:« Прокляття тобі! смертю я хотіла врятуватися від безчестя; тепер бачу, що і смертю від нього не врятуватися. Залишилося одне, останній засіб », - і вона йде, не називаючи його. Це засіб - збудувати на Іполита провину перед батьком. Хор співає: «Жахливий цей світ! бігти б з нього, бігти б! »

З-за сцени - плач: Федра в петлі, Федра померла! На сцені - тривога: є Тесей, він з жахом від несподіваного лиха. Палац розорюється, над тілом Федри починається загальний плач, Але чому вона покінчила з собою? В руці у неї - писальні дощечки;

Тесей читає їх, і жах його - ще більше. Виявляється, це Іполит, злочинний пасинок, зазіхнув на її ложе, і вона, не в силах знести безчестя, наклала на себе руки. «Отче Посейдон! Вигукує Тесей.- Ти колись обіцяв мені виконати три моїх бажання, - це остання з них: покарай Іполита, нехай не переживе він цього дня! »

З'являється Іполит, він теж вражений виглядом мертвої Федри, але ще більше - докорами, які обрушує на нього батько. «О, чому нам не дано розпізнавати брехню по звуку! Кричить Тесей. - Сини