Короткий переказ твору Фізики (Фрідріх Дюрренматт)

Дія відбувається на початку 60-х рр.. XX ст. у Швейцарії, в приватному божевільні «Вишневий сад». Санаторій, завдяки старанням його господині, горбатою панна Матильди фон Цанг, доктора медицини, і пожертвам різних благодійних товариств, розширюється. Будуються нові корпуси, куди переводять найбільш заможних і шанованих пацієнтів. У старій будівлі залишаються лише три пацієнти, всі вони фізики. Милі, нешкідливі і дуже симпатичні психопати. Вони погоджуються і скромні. Їх можна було б назвати зразковими пацієнтами, якщо б три місяці тому один з них, який вважає себе Ньютоном, не задушив свою доглядальницю. Подібний випадок повторився знову. На цей раз винуватцем став другий пацієнт, який вважає себе Ейнштейном. Поліція проводить розслідування.

Інспектор поліції Ріхард Фос передає панна фон Цанг наказ прокурора замінити доглядальниць санітарами. Вона обіцяє йому це зробити.

У лікарню приходить колишня дружина третього фізика, Иогана Вільгельма Мебіуса, яка вийшла заміж за місіонера Розі і тепер хоче разом зі своїми трьома синами попрощатися з першим чоловіком, оскільки з місіонером Розі їде на Маріанські острови. Один із синів каже батькові, що хоче стати священиком, другий - філософом, а третій - фізиком. Мебіус категорично проти того, щоб один з його синів ставав фізиком. Якби сам він не став фізиком, то не потрапив би до божевільні. Адже йому є цар Соломон, Хлопчики хочуть зіграти батькові на флейтах. На самому початку гри Мебіус підхоплюється і просить їх не грати. Він перевертає стіл, сідає в нього і починає читати фантастичні псалми царя Соломона, потім проганяє сімейство Розі, яке йде перелякане і плаче, назавжди прощаючись з Мебіусом.

Сестра Моніка, його доглядальниця, яка доглядає за ним уже два роки, бачить, що він вдає, зображуючи із себе божевільного. Вона зізнається йому в любові і просить піти з божевільні разом з нею, оскільки панна фон Цанг не вважає його небезпечним. Мебіус теж зізнається, що любить Моніку більше життя, але піти з нею не може, не може зрадити царя Соломона. Моніка не здається, вона наполягає. Тоді Мебіус душить її шнуром від портьєри.

У будинок знову приїжджає поліція. Вони знову щось вимірюють, записують, фотографують. В кімнату входять велетенського зростання санітари, колишні боксери, і привозять хворим розкішну вечерю. Двоє поліцейських виносять труп Моніки. Мебіус журиться, що вбив її. У бесіді з ним інспектор вже не виявляє тих подиву і ворожості, що були у нього вранці. Він навіть повідомляє Мебіуса, що відчуває задоволення з приводу того, що знайшов трьох убивць, яких з чистою совістю може не заарештовувати, а правосуддя в перший раз може відпочити. Служіння законом, каже він, - це виснажлива робота, на якій згораєш як фізично, так і морально. Він іде, передаючи дружній привіт Ньютону і Ейнштейну, а також уклін до царя Соломона.

Із сусідньої кімнати виходить Ньютон. Він хоче поговорити з Мебіусом і повідомити йому про свій план втечі з санаторію. Поява санітарів змушує його прискорити приведення плану у виконання і зробити це сьогодні ж. Він зізнається, що він зовсім не Ньютон, а Алек Джаспер Кілтон, основоположник теорії відповідностей, що пробрався в санаторій і зображав божевільного, щоб мати можливість шпигувати за Мебіусом, геніальності. Фізиком сучасності. Для цього він з величезною працею опанував німецькою мовою в таборі своєї розвідки. Все почалося з того, що він прочитав дисертацію Мебіуса про основи нової фізики. Спочатку він вважав її хлоп'яцтвом, але потім пелена спала з його очей. Він зрозумів, що зустрівся з геніальним творінням новітньої фізики, і став наводити довідки про автора, але - безуспішно. Тоді він поставив до відома свою розвідку, і та напала на слід. З іншої кімнати виходить Ейнштейн і повідомляє, що він теж читав цю дисертацію і також не є божевільним. Він фізик і, подібно Кілтону, перебуває на службі у розвідки. Звуть його Йосип Ейслер, він автор ефекту Ейслера. У Кілтона раптом опиняється в руках револьвер. Він просить Ейслера повернутися обличчям до стіни. Ейслер спокійно підходить до каміна, кладе на нього свою скрипку, на якій перед цим грав, і несподівано теж повертається з револьвером у руці. Обидва вони озброєні і приходять до висновку, що краще обійтися без дуелі, тому кладуть свої револьвери за камінну решітку.

Вони розповідають Мебіуса, чому вбили своїх доглядальниць. Зробили вони це тому, що дівчата починали підозрювати, що вони не божевільні, і тим самим ставили під загрозу виконання їх місій. Один одного ж вони весь цей час вважали дійсно божевільними.

Входять троє санітарів, перевіряють наявність всіх трьох пацієнтів, опускають на вікна грати, замикають їх і потім йдуть.

Після їх відходу Кілтон і Ейслер навперебій розхвалюють перспективи, які можуть надати Мебіуса розвідки їхніх країн. Вони пропонують Мебіуса бігти з божевільні, однак той відмовляється. Вони починають «рвати» його один в одного з рук і приходять до висновку, що справа все ж необхідно вирішити дуеллю, а якщо треба, то стріляти і в Мебіуса, незважаючи на те що він найцінніший людина на землі. Але рукописи його ще цінніше. Тут Мебіус визнається, що завчасно спалив всі свої записи, підсумок п'ятнадцятирічного праці, ще до того, як повернулася поліція. Обидва шпигуна в люті. Тепер вони остаточно в руках Мебіуса.

Мебіус переконує їх, що вони