цього дива. З усмішкою дивиться на повсталий з безодні парусник і лорд Уілмор, він же абат Бузоні, він же граф Монте-Крісто, він же Едмон Дантес: «Будь щасливий, благородний чоловік! Це щастя тобою заслужено! .. А тепер - прощай, людинолюбство! Нехай бог помсти поступиться мені місце, щоб я покарав лиходіїв! .. »З документами зі свого слідчої справи, що зберігався разом зі справою абата Фаріа, Едмон залишає Марсель ...
Молодий паризький аристократ барон Франц д'Епіне, вирушаючи на карнавал в Римі, намірився відвідати легендарну Ельбу. Однак він змінює свій маршрут: корабель пропливає повз острів Монте-Крісто, де, за чутками, живе в казковому палаці людина, що іменує себе Синдбада-мореплавця. Господар острова приймає Франца з таким привітністю і розкошами, які, здається, і не снилися нікому з наймогутніших жителів землі. У Римі Франц несподівано зустрічає Синдбада, проживає в одній з ним готелі під ім'ям графа Монте-Крісто. Друг Франца віконт Альбер де Морсера захоплений розбійниками із зграї наводить жах на жителів Риму отамана Луїджі вамп. Граф Монте-Крісто рятує Альберта: «Отаман, ви порушили наш угоду, друг мого друга - мій друг». Вампа в сум'ятті, він суворо вичитує своїх головорізів: «Ми всі зобов'язані графу життям! Як ви могли діяти так необачно! »Альбер запрошує графа відвідати Париж і бути його почесним гостем.
У столиці (де граф не з'являвся досі) Альбер знайомить його зі своїми друзями, в тому числі з сином Моррель Максимілліаном. Це знайомство глибоко схвилювало графа - не менше схвильований і молодий Моррель, дізнавшись, що граф користується послугами банківського дому Томсон і Френч, що врятував життя всієї їх сім'ї.
Граф Монте-Крісто набуває в Парижі кілька квартир і будинок у Отейле, на вулиці Фонтен, 28, що раніше належав маркіза де Сен-Мерані. Керуючий графа, Бертуччо, сприймає їх переїзд в цей будинок, як злий рок. Багато років тому він став свідком того, як де Вільфор закопав у саду будинку свого тестя новонародженого немовляти - позашлюбного сина від невідомої дами, Бертуччо поспішив викопати ящик - немовля був ще живий. Невістка Бертуччо виховала хлопчика, якому вони дали ім'я Бенедетто. Нащадок іменитих батьків став на шлях неправедний і потрапив за грати. Але це лише одна з двох страшних історій, прихованих Бертуччо від графа. У червні 1829 р. він зупинився в трактирі Кадрусса - на другий день після того, як там побував абат Бузоні (Бертуччо не здогадується, що абат, визволили його давним-давно з каторги, і гра - одна особа). Алмаз абата Кадрусс продав за 45 тисяч франків надійному ювеліра, та в ту ж ніч його і зарізав. Тепер Кадрусс - там, де довелося побувати і Бертуччо: на каторжних роботах. Граф впевнений, що це не остання крапля у чаші, яку повинен випити Кадрусс; що ж стосується Бенедетто - якщо він живий, - то він послужить зброєю Божої кари ...
Місто повниться чутками про загадкове графі і його багатство. У банку Данглара граф відкриває «необмежений кредит». Данглар ставить під сумнів можливості графа: всього на світі є межі. Граф іронізує: «Для вас - може бути, але не для мене». - «Моїй каси ще ніхто не вважав!» - Уражений Данглар. «У такому випадку я - перший, кому це належить», - обіцяє йому граф. Монте-Крісто зближується не тільки з Данглара, не впізнали в ньому бідного Едмона, але і з сімейством де Вільфора. Граф завойовує розташування пані де Вільфор: слуга графа Алі врятував від нещасного випадку її та сина Вільфора від шлюбу з нею (у Вільфора є також дочка від першого шлюбу - Валентина, пов'язана узами любові з Максиміліаном Моррель, але примушуємо ріднею до шлюбу з Францем д ' Епін). Як ніби сама доля широко відкриває перед графом Монте-Крісто двері в будинках його запеклих ворогів, повідомляє йому про інші їх жертви. Вихованка Дантеса-Монте-Крісто дочка паші Яніни чудова красуня Гайде (по Парижу ходять чутки, ніби вона коханка графа) дізнається в Опері людини, який видав туркам за дві тисячі гаманців золота фортеця, що захищала місто, де правив її батько, а саму Гайде дванадцятирічної дівчинкою продав у рабство турецькому султанові. Цю людину звали Фернан Мондего; тепер його знають як графа де Морсера, генерал-лейтенанта, члена Палати перів. Гайде була викуплена Монте-Крісто у султана, граф присягнувся помститися тому, через кого загинув її батько і тужила в неволі вона сама. Він нітрохи не здивований, що цей негідник - Фернан: зрадив один раз ризикує залишитися зрадником до кінця.
Розкішний обід в будинку Монте-Крісто. Перші удари, уготовані графом своїм кривдникам. Вільфор блідне, коли граф повідомляє всім гостям, що в саду ім знайдений скелет немовляти, закопаного живцем при колишньому власнику. Данглар дізнається, що, граючи на біржі, від зазнав збитки в сумі понад мільйон франків (граф помістив у газеті неправдиву інформацію про переворот в Іспанії, і Данглар поспішив позбутися від акцій Мадридського банку). Вільфор сповіщає пані Данглар, що граф, мабуть, присвячений в їх таємницю: нещасний дитина була їх незаконнонародженим сином. «Ви поховали моє дитя живим! Боже, це твоя помста », - вигукує пані Данглар. «Ні, помста нас ще чекає, і здійснити її належить таємничому графові Монте-Крісто!» Вільфор береться у що б то не стало дізнатися всю правду про графа; але опинилися в Парижі абат Бузоні і лорд Уілмор