Короткий переказ твору Полінька Сакс (Олександр Дружинін)

Коли Костянтин Олександрович Сакс оголосив дружині, що повинен їхати десь на три тижні в провінцію, Полінька розплакалась і стала просити чоловіка відмовитися від поїздки. Їй сумно, її мучать погані передчуття.

Але сакс не просто чиновник з особливих доручень, а людина обов'язку і честі. Справа казнокрада Писаренко він повинен довести до кінця. Мова йде про сотні тисяч казенних грошей. Казна ж поповнюється з мужицького кишені. Та й не вірить він, тридцятидворічний чоловік, передчуттям дев'ятнадцятирічної дружини, недавньої пансіонеркі.

Дитячість і наївність, звичайно, і становлять принадність гаряче улюбленої Полінькі, проте йому все ж хочеться, щоб вона стала більш зрілою у вчинках і думках.

Поки йде ця розмова, слуга доповідає, що князь Галицький просить дозволу бачити їх обох: у нього листа для Костянтина Олександровича та Поліни Олександрівни.

Саксу вельми неприємний цей візит, але дружина вже розпорядилася просити князя у вітальню. А адже Галицький роки два тому сватався до

Поліньке, проте по легковажності і самовпевненості виїхав за кордон, на води, не поговоривши ні з батьками дівчини, ні з нею самою. Там до нього і дійшла звістка про заміжжя предмета його палкого кохання.

Його почуття сильно, але егоїстично. Ранній успіх у жінок породив апатію, подолати яку може тільки пристрасть незвичайна, химерна. Він і закохався не в жінку, а в дитини. Як і Сакс, він зачарований дитячістю, наївністю і безпосередністю витонченої і мініатюрною Полінькі. Ось тільки його поява в їхньому будинку зовсім не випадковість. Листи лише привід, придуманий його сестрою Анет Красінський, Полінькіной подругою ще по пансіону. Вона ж запропонувала сусідові по маєтку Залешіну написати Саксу і, скориставшись нагодою, відправити з її братом, який все одно повезе її лист Поліньке. Подруге ж вона повідомляє про розпач брата, про його навіть хвороби після того, як вона вийшла заміж за Сакса. Цей старий, непоказний чиновник не варто Полінькі. Він страшний чоловік. Адже на Кавказі він опинився після дуелі, що закінчилася смертю супротивника.

Залешін - давній, ще з часів кавказької служби, один Сакса. І листом своїм він попереджає, що князь Галицький небезпечний для його сімейного щастя. Успіх князя у жінок загальновідомий, він молодий, багатий, щасливий і красивий, вміє привернути до себе будь-кого.

Тим часом небезпеку набагато серйозніше, ніж пише Залешін. Князь встиг домовитися із Писаренко, щоб той затримав Сакса під час розслідування до моменту, коли він напише і перешле йому записку з одним тільки словом «досить».

Щоб завоювати Поліньку, потрібен час. Князь добре розуміє, що її здатність любити не зовсім ще розвинулася в ній, не усвідомлена нею, і його мета - зосередити на собі цю її потребу в любові. Він обрав тактику відвертих зізнань, бурхливих сплесків пристрасті або розпачу.

НА ЖАЛЬ, через деякий час це принесло успіх йому і страждання Поліньке, мучиться усвідомленням своєї гріховності та злочинності. Дізнавшись про це, Сакс хотів було мстити обом, але як мстити дитині, яка сама не розуміє, що наготувати! Та схоже, молоді люди полюбили один одного, і справа там неабияка. Ні, сакс не додасть до вже відбувся приниженню нове. Він вчинить інакше, ніж усі. Місяць він ховає свою дружину на відокремленій дачі (Галицький зовсім втратив розум і стирчить під вікнами їх петербурзької квартири), а потім в присутності обох оголошує, що відмовляється від своїх прав, вручає засвідчують це папери, але попереджає, що, повінчавшись, Полінька з князем повинні виїхати за кордон. Однак він, що втратив у Поліньке разом і дружину і дочку, буде пильно стежити за тим, щоб дитя його не стало нещасливо. При першій її сльозі - він (князь) людина загиблий.

Молоді люди повалені величчю вчинку цієї незвичайної людини і їдуть до Італії. Однак і там Поліньке часто згадуються дивні слова першого чоловіка в момент прощання, і вони постійно тиснуть їй серце якийсь вагою.

Між тим пережиті потрясіння поклали початок сухоти. З хворобою, із загрозою смерті приходить і усвідомлення власної душі. Стає ясним, що Полінька любить і любила завжди Костянтина Сакса, тільки не розуміла ні його, ні себе, ні життя. А теперішнього чоловіка просто шкодувала. Остаточно Полінька розуміє все це, коли Сакс за відсутності князя з'являється в їхньому будинку і запитує її, чому вона все хворіє, чи немає якогось горя у неї? «Прости мене ...» - шепоче у відповідь бідна жінка. Сакс цілує її руку і віддаляється.

З цього моменту Полінька вже не може більше любити князя: він не чоловік, він син, вона стара для його любові. Це Сакс людина, чоловік: душа його велика і спокійна. Вона любить його. Вона написала йому лист, який після її смерті покоївка повинна відправити на його ім'я. Воно відкриє йому, що вона оцінила його і його найбільшу жертву і платить йому безмежної любов'ю.

Сакс, цілий рік стежив за князем і його дружиною, після візиту до Поліньке їде в Росію і поселяється в маєтку Залешіна, де в один з тихих літніх вечорів йому вручають лист з Італії від княгині П. А. Галицькій.