Короткий переказ твору Підліток (Федір Михайлович Достоєвський)

Аркадій Макарович Долгорукий, він же - Підліток, розповідає в своїх записках про себе та події останнього часу, в яких він був одним з головних учасників. Йому двадцять років, він щойно закінчив гімназію в Москві, але вступ до університету вирішив відкласти, щоб не відволікатися від здійснення заповітної ідеї, яку виношував мало не з шостого класу.

Ідея його - стати Ротшильдом, тобто накопичити багато грошей, а разом з грошима знайти могутність і самоту. З людьми Аркадію, за його визнанням, важко, він губиться, йому здається, що над ним сміються, він починає самоутверджуватися і стає занадто експансивний. Ідея не випадково закралася в його душу. Аркадій - побічний син родовитого дворянина Андрія Петровича Версилова і його дворовий, що породжує в ньому, підлітка гордій і самолюбні, комплекс неповноцінності. Прізвище він носить іншу - свого формального батька, теж дворового Версилова, Макара Івановича Долгорукого, але і це тільки зайвий привід для приниження - при знайомстві його часто перепитують: князь Долгорукий?

До гімназії він виховувався в пансіоні француза Тушара, де зазнав безліч принижень через свою байстрюка. Все це зробило його особливо вразливим і вразливим. Одного разу, прийшовши до свого зведеного брата, законному синові Версилова, для отримання пересланих батьком грошей, він не був прийнятий, хоча брат був удома, гроші ж були передані через лакея, що викликало в Аркадії бурю обурення. Його самолюбство постійно насторожі і легко уражається, але, добрий і захоплений по натурі, при привітному і доброзичливому до нього відношенні він від образи і неприязні стрімко переходить до любові і обожнювання.

До Петербурга він приїжджає на запрошення батька, щоб вступити на службу. Крім того, там живуть його мати, лагідна і побожна Софія Андріївна, і сестра Ліза, а головне, батько - Андрій Петрович Версилов, який належить до вищого російського культурного типу «всесвітнього вболівання за всіх». Версилов сповідує ідею духовного дворянства, вищої аристократії духу , вважає вищої російської культурної думкою «всепріміреніе ідей» і «всесвітнє громадянство».

У серці Підлітка він займає величезне місце. Вихований у чужих людей, Аркадій всього лише одного разу бачив батька, і той справив на нього незабутнє враження. «Кожна мрія моя, з самого дитинства, відгукувалася їм: витала біля нього, зводилася на нього в остаточному результаті. Я не знаю, ненавидів або любив я його, але він наповнював собою все моє майбутнє, всі розрахунки мої на життя ». Він багато думає про нього, намагаючись зрозуміти, що ж той за людина, він збирає чутки і думки про нього різних людей. Версилов для нього ідеал: краса, розум, глибина, аристократизм ... І особливо - благородство, яке тим не менш постійно ставиться Аркадієм під сумнів.

До Петербурга Аркадій приїжджає насторожено-агресивним по відношенню до Версилова. Він хоче зруйнувати наклеп на нього, розчавити його ворогів, але одночасно підозрює його в низьких і безчесних вчинках. Він хоче знати про нього всю правду. Він багато чув про його побожності й захоплення католицтвом, дещо відомо про його пропозицію Лідії Ахмакової, а також про ляпас князя Сергія Сокольського, на яку Версилов не відповів. Після якогось скандального вчинку Версилов вигнаний з вищого суспільства, але все покрито туманом і таємницею.

Аркадія визначають секретарем до колишньому другу Версилова, старого князя Миколі Івановичу Сокольському, який прив'язується до розумного і поривчастому юнакові. Однак той незабаром з гордості відмовляється від місця, тим більше що дочка князя красуня Катерина Миколаївна Ахмакової, що знаходиться в давніх ворожих відносинах з Версилова, звинувачує Аркадія в шпигунстві.

Волею випадку в руках Аркадія виявляються два важливих листа: з одного випливає, що виграний Версилова процес про спадщину з князями сокільськими може бути переглянутий не на його користь. У другому, написаному Катериною Миколаївною, йдеться про слабоумстві її батька, старого князя Сокольського, і необхідності взяти його в опіку. Лист здатне викликати гнів старого князя з важкими для дочки наслідками, а саме позбавленням спадщини. Цей «документ», навколо якого закручується головна інтрига, зашитий у Аркадія у підкладці сюртука, хоча всім, в тому числі і Катерині Миколаївні, він говорить, що лист було спалено його знайомим Крафтом (він і передав його Аркадію), незабаром застрелився.

Перше пояснення з Версилова призводить до тимчасового примирення, хоча ставлення Аркадія до батька залишається настороженим. Він виступає в ролі демона-спокусника, віддаючи Версилова лист про спадщину, вважаючи, що той приховає його, і заздалегідь виправдовуючи його. Крім того, щоб захистити честь батька, він вирішує викликати на дуель того самого князя Сергія Сокольського, який колись дав Версилова ляпас.

Аркадій йде до знайомого Васін, щоб просити бути секундантом, і там зустрічає його вітчима, афериста Стебелькова, від якої дізнається про немовляти Версилова від Лідії Ахмакової. Тут же в сусідній кімнаті розігрується скандал, також якимось загадковим чином пов'язаний з Версилова. Незабаром Аркадій застане продовження цього скандалу на квартирі матері, куди випадково прийде одночасно з молоденькою дівчиною Олею, яка гнівно звинувачує Версилова в підлості і жбурляє дані їм гроші, а трохи пізніше кінчає з собою. В душі Підлітка смута. Версилов постає таємним згубники. Адже і сам Аркадій - плід версіловской грішній пристрасті до чужої дружини, яку він веде від законного чоловіка. Де честь? Де борг? Де благородство? ..

Аркадій нарешті висловлює батькові все, що накопичилося в