Короткий переказ твору Дядечків сон (Федір Михайлович Достоєвський)

Марія Олександрівна Москальова, завдяки неперевершеному вмінню пустити пил в очі, «вбити» суперницю влучним словом і спритно пущеної пліткою, визнана «першої дамою» губернського міста Мордасова. Ненавидячи і боячись, всі, проте, визнають її вплив. Її чоловік Афанасій Матвійович, простакуватий і до крайності заляканий дружиною, колись позбувся місця «за нездатністю і слабоумством» і живе один у «Підгороднє селі», парячись в лазні і попиваючи чай. У Москальовим всього сто двадцять душ маєтки; Марія ж Олександрівна мріє про блискучу життя в «вищому товаристві», єдиний шлях до якої - вигідне заміжжя її двадцятитрирічної красуні дочки Зіни. Тому два роки тому вона різко заперечила кохання дівчини до скромного вчителю незабаром померлого маленького брата. Красивий і освічена молода людина була всього лише сином дяка, отримував грошово платню в повітовому училищі, але вважав себе великим поетом з великим майбутнім. Зіна, не дивлячись на відмову матері на їхній шлюб, продовжувала бачитися і листуватися з Васею. Після якийсь сварки самолюбний юнак у припадку помсти передав міським пліткарям одне з її любовних листів, що загрожувало скандалом. Рятуючи репутацію дочки, Марія Олександрівна заплатила двісті карбованців своєї нахлібниці Настасье Петрівні за крадіжку листа в недоброзичливців. «Честь» Зіни була врятована. Розкаяний Вася в розпачі випив суміш тютюну з вином, чим викликав у себе сухоти. Зараз він при смерті. Ображена Зіна весь цей час, однак, «крається» і допомагає грошима матері хворого.

Не бачачи кращої партії, старша Москальова не проти видати «перестигати» дочка за двадцятип'ятирічного Павла Олександровича Мозгляковим. У нього лише сто п'ятдесят душ і «трохи порожньо в голові», але «непогані манери», відмінні костюми і «великі надії» на місце в Петербурзі. Мозгляков «закоханий до нестями» і вже зробив пропозицію. Байдужа до нього Зіна не відповідає остаточним відмовою, а просить два тижні на роздуми. Нетерплячий юнак, проте, користується нагодою з'явитися у Москальовим раніше. Сподіваючись догодити претендує на роль у світі Марії Олександрівні, він привозить до її будинку багатого і знатного князя К., якого тільки що «врятував» із замету під час дорожньої події.

Сім років тому К. півроку провів у мордасовском «суспільстві», підкоривши дам великосвітської люб'язністю і спустивши залишки стану. Вже без копійки, князь отримав раптом звістку про новий багатому спадщину - маєтку Духанова поблизу Мордасова з чотирма тисячами душ - і поїхав до Петербурга для його оформлення. За швидке повернення він, не заїхавши до міста, всі оселився в Духанова під наглядом якоїсь Степаниди Матвіївни, розпоряджається в маєтку і не пускають до старого родичів, у тому числі Мозгляковим, який складається з князем у дуже далекому спорідненість, але називає eго дядечком. Кажуть, інші спадкоємці хотіли взяти недоумкуватого князя під опіку і навіть помістити в божевільню. І ось, завдяки «щасливому» нагоди, він через шість років знову у своїх «друзів» у Мордасова.

Цей «ще не бозна-який старий» так «зносився», що «весь складається з [...] шматочків»: зі скляним оком, вставними зубами, накладними волоссям, в корсеті, з протезом замість однієї ноги, з пружинками для розправлення зморшок і т.п. Велику частину дня він просиджує за своїм туалетом, одягнений як модний хлопець і всі розмови зводить до любовним пригодам. Вже безсилий, він зберігає ласолюбний звички, роблячи компліменти, захоплюючись «формами», «жадібно лорніруя» «привабливих» осіб жіночої статі. Завжди недалекий, він в останні роки зовсім вижив з розуму: плутає людей і обставини, не дізнається знайомих, несе дурниця. І все ж Марія Олександрівна горда його «аристократичним» суспільством, піднесеним її над іншими претендентками на першість у місті. Вона лестить і удавано співчуває простодушно і незлобивій дідка.

Жартома Мозгляков пропонує Настасье Петрівні вийти заміж за «полупокойніка», щоб незабаром стати багатою вдовою. Та не проти. Однак «ідея» «загорілася ... в голові» і в самої господині. Коли Мозгляков відвозить «дядечка» по візитах, з неодмінним обіцянкою повернутися до обіду, Марія Олександрівна приступає до розмови з дочкою.

Зіна, дівчина «наполегливої романтизму» і «суворого благородства», спочатку навідріз відмовляється від «ницості»: «вийти [...] за каліку, щоб витягнути з нього його гроші і потім [...] щогодини бажати його смерті.!" Але мати пускає в хід всю свою «геніальне» красномовство, неабияке мистецтво зваблювання, то малюючи поетичні картини подорожі по Іспанії, то подвиги християнського милосердя по відношенню до безпорадного старому, то можливість на кошти князя вилікувати улюбленого Васю і, залишилася вдовою, вийти за нього заміж. Зіна хоч і з презирством, але погоджується. Але «бруд» і «сморід» мати повинна взяти на себе. Тепер головне - таємниця, щоб підступи ревнивих дам не зруйнували план. Тим часом підслуховує їх Настасья Петрівна, ображена невтішними відгуками про себе, вирішує мстити .

Незабаром Москальова дізнається про «перехоплення» князя суперницями, майже розгадали її наміри. Вона кидається до екіпажу і мало не силою повертає старого до себе. Після обіду Мозгляков досить до речі збирається на чай до хрещеного. Але на порозі його таємно утримує Настасья Петрівна і веде підслуховувати «комедію» зваблювання.

У «салоні» троє: старий, Зіна і мати. Вона змушує дочка двічі заспівати романс, який будить в князя пристрасні спогади. Майстерно направляється господинею, підпилий і розчулений бонвіван робить Зіні пропозицію. Задоволена Марія Олександрівна веде «розкислому» гостя наверх, «полежати».

Вражений «підступністю» Москальовим Мозгляков вбігає до Зіні і влаштовує їй сцену. Дівчина зарозуміло осаджує екс-нареченого. Той готовий мстити, але наспіла Марія Олександрівна допомогою хитрішими демагогії «утихомирює» його. Мозгляков йде, упевнений у любові Зіни і майбутньої блискучого життя з нею після смерті князя.

Москальова