вирішує негайно відвезти дідка в село, де й повінчати з Зіною. Вона летить за чоловіком, необхідним зараз для «представництва» перед князем. Афанасій Матвійович отримує строгі інструкції мовчати і «саркастично» посміхатися у відповідь на будь-які питання. Після повернення в місто Марія Олександрівна знаходить у себе в «салоні» непроханих гостей - з десяток дам, що виділяють заздрість, злість і глузування під удаваною люб'язністю. Їхня мета - зірвати плани господині.
Тим часом Мозгляков, після здорового роздуму зрозумів «єзуїтство» Марії Олександрівни, повертається до Москальовим, тихенько піднімається до щойно прокинувся «дядечкові» і переконує недоумкуватого в тому, що пропозиція Зіні - всього лише його «чарівний» сон.
У «салоні» Марія Олександрівна вирішує обеззброїти «ворогів» сміливою «витівкою»: публічно оголошує про пропозицію князя Зіні. Однак підтримуваний «племінником" старий наполегливо заперечує, що це було «наяву», а не у сні. Ошукана господиня, забувши про пристойність, грубо сварить нагадив Мозгляковим. Всі злобно регочуть. Зіна, зі свого боку, обливає гостей презирством і, відверто розповівши про інтригу, просить вибачення у князя. Знову зачарований нею Мозгляков розкаюється в обмані «дядечка». Тим часом розгорається потворна сварка між дамами, в якій міцно дістається і князю. У жаху він їде в готель, де на третій день помирає.
Зіна, викликана Васіної матір'ю, проводить ці дні з вмираючим вчителем. Її репутація підірвана остаточно. Однак Мозгляков «відновлює» свою пропозицію. Отримавши відмову, їде до Петербурга. Продавши майно, виїжджають з Мордасова і Москальова. Через рік Зіна виходить заміж за немолодого генерала, губернатора «віддаленого краю», де стає першою дамою. Марія Олександрівна разом з дочкою блищить в «вищому товаристві». Обидві вони ледь дізнаються випадково заїхав у їх місця Мозгляковим.