Представники різних верств суспільства показані Дос Пассос з енциклопедичною повнотою: Джейн Вільямс - дочка відставного капітана, стенографістка, працює секретарем Мурхауза; Елінор Стоддард - дочка робітника з чиказьких боєнь, стає художником-декоратором, складається разом з Мурхаузом в організації Червоного Хреста; Чарлі Андерсон починає своє життя як автомеханік, служить в армії і там стає льотчиком, воює у Франції. Повернувшись до Америки, робить стан в авіапромисловості, гине в автомобільній катастрофі; Евелін Хетчінс - дочка протестантського священика, яка, як і Елінор Стоддард, є художником-декоратором, працює в Червоному Хресті в Парижі, кінчає життя самогубством, прийнявши велику дозу снодійного; Річард Елсворт Севедж - адвокат, відрікається від лівих поглядів, служить у Мурхауза; Джо Вільямс, брат Джейн Вільямс, служить моряком у військово-морському флоті, дезертирує; Марго Даулінг, з сім'ї акторів, стає кінозіркою в Голлівуді; Мері Френч - учасниця робочого руху, яку кидають у в'язницю за виступи проти страти Сакко і Ванцетті.

Побудова біографії кожного з літературних героїв, незважаючи на деякі відмінності, строго слідує певною схемою, що нагадує соціологічну анкету: зазначається місце і дата народження, заняття батьків, освіта, захоплення, сімейний стан. Це прагнення до систематизації фактичного матеріалу, до неупередженості, втіленої в документалізірованності, стає в Дос Пассоса самоціллю, і, незважаючи на розходження в способі життя і суспільному становищі, його герої майже нічим не відрізняються один від одного - їх індивідуальність не розкрита, хоча враховані і описані найдрібніші подробиці їх біографій, Найважливіші віхи у розвитку американського суспільства дано в портретах історичних особистостей. Усього їх двадцять п'ять, і вони представляють робітничий рух, світ бізнесу, науку, мистецтво, друк. Відкриває галерею історичних портретів Юджин Дебс, діяч робітничого руху, який заснував разом з Біллом Хейвудом в 1905 р. профспілкову організацію «Індустріальні робітники світу». Автор пише про нього з великою теплотою, називаючи «Іншому людства».

Глава «Чудодом ботаніки» оповідає про відомого селекціонера Лютера Бербанку, який «здійснив незбутній сон про зеленій траві зимою, сливах без кісточок, ягодах без насіння ... кактусі без шипів». Автор намічає певну паралель з гібридизацією Бербанку: «Америка теж гібрид. Америка могла б використовувати природний відбір» - можливо, як противагу соціального хаосу.

Глава «Великий Білл» розповідає про Біла Хейвуд, одному із засновників американської компартії.

Глава «Хлопчик-оратор з Плати» - не позбавлений іронії розповідь про Вільяма Дженнігс Брайана, політичного діяча, неодноразово балотувався в президенти. Ще хлопчиком він взяв приз з риторики, і його «срібний голос» «зачаровував фермерів великих прерій» - Брайан проповідував біметалізм, т, е. необмежену карбування монет з дешевого срібла. Таким чином розорилися фермери сподівалися сплатити свою заборгованість банкам, які, навпаки, були зацікавлені у грошовій одиниці із золота. Незабаром був винайдений новий спосіб видобутку золота з руди, і не стало «більше потреби в пророка срібла», - демагогічна кампанія Брайана провалилася. Однак «Срібний мова продовжував дзвеніти у великому роті, визванівая пацифізм, фундаменталізм, тверезість» - Брайан переключився на проповідь моралі і вимагав заборонити викладати в школах теорію Дарвіна.

Глава «Великий миротворець» присвячена сталевому магнату Ендрю Карнегі, який «вірив в нафту, вірив у сталь, завжди збирав гроші». Образ філантропа і пацифіста розвінчаний лаконічною кінцівкою, - виявляється, миротворець, жертвував мільйони на справу миру, на бібліотеки і науку, робив це «завжди, тільки не під час війни». Таким чином, Карнегі, завжди накопичував «по дрібницях» і кожен долар пускали в оборот, наживається на війні і на світі ...

«Чудодом електрики» - розповідь про видатного винахідника Едісона, творця електричної лампочки, що зумів зайняти своє місце у світі бізнесу.

«Протей» - історія винахідника, житейськи безпорадного вченого Карла Штейнмеца, математика й електротехніка. Хоча йому багато що «дозволяють» - «бути соціалістом», наприклад, писати листи Леніну, але він повністю залежить від господарів, «Дженерал електрик», будучи «найціннішою частиною апаратури» цієї фірми.

Важливі в оповіданні й ліричні відступи автора - «Камери-обскури» - потік свідомості, особистий коментар до подій епохи, звернення до читача. Внутрішній монолог розкриває авторську точку зору на американський шлях в історії, який призвів до краху ілюзії про загальної справедливості і братерство, «американська мрія» так і залишається мрією. Країна розколота на дві нації, технічний прогрес ще не є запорукою загального щастя. На тлі успіхів урбанізації роздуми Дос Пассоса стають все більш безвідрадними: суспільство, створене зусиллями мільйонів людей, проте поставила собі за мету не благоденство людини, а наживу - «великі гроші», рухається до краху.Трилогія і завершується таким крахом, найбільшою невдачею Америки - кризою 1929 р. ураган проноситься над 42-ю паралеллю, людина не в змозі впоратися зі стихією, він лише іграшка в руках сліпих сил, які панують у світі і по суті вершать історію.