Короткий переказ твору Іноземка (Сергій Довлатов)

Маруся Татаровіч - дівчина з хорошої радянської родини. Її батьки не були кар'єристами: історичні обставини радянської системи, яка знищує кращих людей, змушували батька з матір'ю займати вакантні місця, і до кінця трудової біографії вони міцно утвердилися в номенклатурі середньої ланки. У Марусі було все для щастя: рояль, кольоровий телевізор, черговий міліціонер біля будинку. Закінчивши школу, вона легко вступила до Інституту культури, була оточена відповідними рангом шанувальниками. Розплата за сімейне щастя обрушилася на Татаровічей в особі єврея з безнадійною прізвищем Цехновіцер, якого Маруся полюбила на дев'ятнадцятому році. Батьки не вважали себе антисемітами, але уявити онуків євреями для них було катастрофою. Неймовірними зусиллями вони «переключили» Марусю на сина генерала Федорова, якого вона теж полюбила. Молоді люди одружилися. Діма Федоров був педантом і швидко набрид Марусю. Від нудьги вона стала йому змінювати нерозбірливо і безперервно. Незабаром молоді подружжя розлучилося. Маруся знову стала нареченою, дівчиною з гарної родини. Вона полюбила знаменитого диригента Каждана, потім - відомого художника Шарафутдінова, потім - уславленого ілюзіоніста Мабіса. Всі вони покинули Марусю. При цьому лише один Каждан пішов з її життя делікатно: отруївшись міногами, він помер. Поведінка решти чимось нагадувало втеча.

До цього часу Марусі було під тридцять. Вона занепокоїлася, розуміючи, що ще два-три роки, і народити буде пізно. І тут на її горизонті виник відомий естрадний співак Броніслав молодецькому. У Марусі з ним вийшло щось на зразок цивільного шлюбу. Вони разом їздили на гастролі, Маруся вела концерти. Незабаром вона не без підстав стала підозрювати Разудалова в подружніх зрадах. Друзі жартували: «молодецькому хоче трахнути все, що рухається ...» Маруся вперше замислилася: як жити далі? Задоволення породжували почуття провини. Безкорисливі вчинки винагороджувалися приниженнями. Виходив замкнуте коло ... Через рік у неї народився хлопчик. Молодецькому їздив на гастролі. Викритий у чергових зрадах, він виправдовувався: «Зрозумій, мені як артисту потрібен імпульс ...» Маруся відчувала розпач.

Тут як у казці з'явився Цехновіцер. Він дав Марусі почитати «Архіпелаг ГУЛАГ» і настійно радив їй емігрувати. У цей час їхали багато. Переживши драматичне пояснення з батьками, Маруся фіктивно зареєструвалася з Цехновіцером. Через три місяці вони були в Австрії. «Чоловік» поїхав в Ізраїль. Дочекавшись американської візи, вже через шістнадцять днів Маруся приземлилася в аеропорту імені Кеннеді. Син Левко, побачивши двох негрів, голосно розплакався. Марусю зустрічали двоюрідна сестра по матері Лора з чоловіком Фімою. У них і оселилася Маруся з сином. Льовушку визначили в дитячий сад. Спочатку він плакав. Через тиждень заговорив по-англійськи. Маруся стала шукати роботу. Її увагу привернула реклама ювелірних курсів - знання англійської мови при цьому не було необхідною умовою. А в коштовностях Маруся розбиралася.

Нью-Йорк вселяв Марусі відчуття роздратування і страху. Їй хотілося бути впевненою в собі, як всі навколишні, але вона лише заздрила дітям, убогим, полісменам - всім, хто відчував себе частиною цього міста. Заняття на курсах припинилися скоро. Маруся упустила в чобіт розпечену латунну пластинку, після чого поїхала додому і вирішила не повертатися. Так вона стала домогосподаркою.

До неї потяглася, як мухи на мед, чоловіча частина російської колонії. Дисидент Караваєв запропонував їй спільно вести боротьбу за нову Росію. Маруся відмовилася. Видавець Друкер теж закликав до боротьби - за єдність еміграції. Таксисти діяли більш рішуче: Перцович закликав закотитися куди-небудь до Флориди. Еселевскій пропонував більш дешевий варіант - мотель. Будучи відкинутими, вони, здається, зітхали з полегшенням ... Краще за всіх повів себе Баранов. Заробляючи сімсот доларів на тиждень, сотня з них він запропонував віддавати Марусі просто так. Йому це було навіть вигідно: пив би менше. Релігійний діяч Лемкус подарував Біблію англійською мовою, пообіцявши хороші умови у загробному житті. Господар магазину «Дніпро» Зяма Пивоваров шепотів: «Отримано свіжі булочки. Точна копія - ви ... »Дні тягнулися однакові, як мішки з супермаркету ...

До цього часу автор розповіді вже знайомий з Марусею Татаровіч. Вона живе в знімається порожній квартирі, майже завжди без грошей. Одного разу Маруся дзвонить автору і просить приїхати, скаржачись на те, що її побив новий шанувальник, латиноамериканець Рафаель, Рафа. Вони стали жити дивною і бурхливим життям: Рафа то зникав, то з'являвся, звідки він брав гроші, було незрозуміло, тому що всі його проекти збагачення були чистим маренням. Маруся вважала його повним дурнем, у якого на розумі тільки ліжко. Правда, він обожнював її сина Льовушку, з яким відчував себе на рівних. Коли автор приїжджає до Марусі, то застає її з синцем під оком і розбитою губою. Маруся скаржиться на свого залицяльника, незабаром приходить і він сам - весь перебинтований, пропахлий йодом. Обставини сварки вимальовуються наочно: Рафа захищався від розгніваної Марусі. Викликаючи якщо не жалість, то співчуття, він дивиться на Марусю відданими і блискучими очима. За пляшкою рому, у присутності автора і за його порадою, Маруся і Рафа миряться.

Жінки російської колонії вважали, що в Марусиної положенні необхідно бути жалюгідною і залежною. Тоді вони співчували б їй. Але Маруся не робила враження забитої та приниженої: вона водила джип, витрачала гроші в дорогих магазинах. На день народження Рафа подарував їй папуги Лоло, який харчувався сардинами. «Сто разів я переконувався - бідність якість вроджене. Багатство теж. Кожен вибирає те,