Короткий переказ твору Дев'яності роки (Катаріна Сусанна Прічард)

Роман «Дев'яності роки» - перша частина відомої трилогії, куди також входять романи «Золоті милі» (1948) і «Крилаті насіння» (1950). Трилогія охоплює шістдесят років історії Австралії, починаючи з дев'яностих років минулого століття. У ній діють одні й ті ж герої; їх долю і відносини письменниця простежує з неослабною увагою.

Дев'яності роки - час золотої лихоманки в Австралії, коли на північний захід країни кинулися юрби людей з усіх кінців світу в надії розбагатіти. Чи вдалося їм це? У своєму романі письменниця прямо і недвозначно відповідає на це питання.

Золото! Від нього залежить життя людської громади. Кожен марить про казковий багатстві. Коли слух про нову знахідку досягає будь-якого селища старателів, то всі починають рухатися. Люди вирушають у похід за золотом.Тяжелогружених верблюди, вози, двоколки, підводи, запряжені старими шкапами, битюги, ослами, люди на велосипедах, верхи на конях, пішки з ручними тачками - все нестримно кидаються на пошуки скарбів. За такими законами живе і селище Південний Хрест, де літо сухе і довгий, де не вистачає їжі і води.

Перед нами проходить життя кількох сімей, небагатих і скромних, типових представників робочої Австралії. Така сім'я Саллі і Морріса Гауге, в якій, безумовно, головну роль грає Саллі. Здоровий глузд, стійкість, мужність, душевна чистота - ось основні риси її характеру, що допомагають вижити в умовах тієї тяжкої боротьби за існування, на яку прирікає її життя. Ще зовсім дівчиськом вона виходить заміж за Морріса Гауге, непутящого нащадка англійської аристократичної родини, якого для виправлення відсилають до Австралії, забезпечивши невеликою сумою грошей. Фермер з нього не вийшов - він не ладнає з робітниками, не знає, як вести господарство, потім вкладає гроші в рудник, але втрачає їх разом з роботою. Ставши старателів під час золотої лихоманки, Морріс хоче повернутися до Англії мільйонером і відновити багатство сім'ї. Врешті-решт він кінчає трунарем. Саллі ж - дочка і внучка австралійських піонерів, і ця думка допомагає їй у важкі хвилини життя. Вона не відчуває себе чужою в неозорих і таємничих теренах Західної Австралії. Адже це все та ж Австралія, каже вона собі, хоча тут все інакше, ніж у південних лісах, де вона виросла.

У селищі Південний Хрест, потім в Калгурлі Саллі відкриває їдальню, а потім і пансіон для старателів. Їй допомагають робітники-старателі, в середовищі яких непорушний принцип товариства. Тому вони різко засуджують Морріса, який в одному зі своїх невдалих походів за золотом залишив хвору Саллі у тубільців. Ті врятували їй життя. Проте все одно старателі вважають, що людей обмазують дьогтем і вивалюють в пір'ї за менші гріхи, ніж таке ставлення до дружини. Саллі ж не дозволяє нікому лаяти Морріса і залишається вірна йому, незважаючи на всі пропозиції Фріско де Морфе, старого компаньйона Морріса, постійно багатіє і скуповує у періоди застою за безцінь старательські ділянки і рудники. Випросити, зайняти або вкрасти для Фріско - одне і те ж. Фріско купує Марітану, простодушну дівчину-аборигенку, у її батька і майбутнього чоловіка за кілька пляшок вина і дві пачки тютюну. Але не бажає визнати своїм її дитини. Марітана і її мати Калгурлі - це героїні, що представляють в романі тему аборигенів, дуже близьку письменниці. Є негідники, зауважує вона, які викрадають туземок, гвалтують їх, а іншим білим доводиться платити за чужу провину - аборигени мстять будь-якому білому. Так виникає тема ворожнечі між білими та аборигенами. Вона вже була заявлена на перших сторінках роману, де розповідається про те, як Калгурлі, тільки що народила дівчинку, двоє білих змушують відвести їх туди, де знаходиться вода.

Під стать Фріско і Педді Кеван - хлопчисько-обірванець, не погребують перепродажем краденого золота. В кінці роману він вже власник прибуткового копальні. Такі люди стануть у майбутньому найбільшими золотопромисловці країни.

Трагічна лінія роману пов'язана з родиною Лори і Олфа Брайрлі. Лора - красива і малопристосованих до тягот суворого життя жінка, якій швидше пристало б бути прикрасою суспільства. Спочатку цій сім'ї начебто посміхається щастя - Олф вигідно продає свій золотоносний ділянку, обзаводиться власним будинком і навіть пробивається в керуючі рудником, оскільки у нього завжди була тяга до знань і він наполегливо займався самоосвітою. Бачення спокійною, забезпеченого життя маячить перед ним подібно міражу. Старість і злидні лякають його. І Олф вирішує стати надійним для господарів людиною: він не дозволяє собі взяти участь у боротьбі старателів за свої споконвічні права. Спочатку ця боротьба носить суто економічний характер: старателі відстоюють своє право шукати розсипне золото в будь-якому місці не ближче п'ятдесяти футів від золотоносної жили. Ділянки ж з жильним золотом, що вимагають великих витрат і машинного обладнання, повинні бути відведені під розробку промисловим компаніям. Права старателів на розсипне золото є основою добробуту штату, так як рудне золото, що добувається промисловими компаніями, витікає в Перт, головне місто штату, або за океан, збагачуючи іноземних власників акцій.

Заокеанські власники золотопромислової підприємств не стільки зацікавлені у видобутку золота, скільки у біржовій грі. Вони наживаються на випуску акцій липових золотоносних ділянок чи не більше, ніж на акціях найбагатших рудників. Видобуток золота стає засобом шахрайства, пограбування легковірних людей, а самі рудники, пише автор, на кшталт «темних конячок», справжні чесноти яких господар скакового стайні зберігає в таємниці,

Довга і важка боротьба старателів поступово приймає політичний характер, коли на багатолюдних зборах і демонстраціях висуваються вимоги самоврядування, виділення копалень у самостійний штат, включення його до