Короткий переказ твору Великі надії (Чарльз Діккенс)

В околицях Рочестера, старовинного містечка на південний схід від Лондона, жив семирічний хлопчик, прозваний Піпом. Він залишився без батьків, і його «своїми руками» виховувала старша сестра, яка «мала рідкісним умінням звертати чистоту в щось більш незатишне і неприємне, ніж будь-який бруд». З Піпом вона зверталася так, наче він був «взято під нагляд поліцейським акушером і переданий їй з навіюванням - діяти по всій строгості закону». Її чоловіком був коваль Джо Гарджері - білявий велетень, поступливий і простакуватий, тільки він, як міг, захищав Піпа.

Ця дивовижна історія, розказана самим Піпом, почалася в той день, коли він зіткнувся на кладовищі із збіглим каторжником. Той під страхом смерті зажадав принести «жратви і напилок», щоб звільнитися від кандалів. Скількох зусиль коштувало хлопчикові тайком зібрати і передати вузлик! Здавалося, кожна мостина кричала вслід: «Тримай злодія!» Але ще важче було не видати себе.

Ледве перестали пліткувати про арештанта, як в таверні якийсь незнайомець непомітно показав йому напилок і дав два фунтових квитка (зрозуміло, від кого і за що).

Йшов час. Піп став відвідувати дивний будинок, в якому життя завмерло в день не відбулася весілля господині, міс Гевішем. Вона так і постаріла, не бачачи світла, сидячи в зотлілому вінчальному платті. Хлопчик повинен був розважати леді, грати в карти з нею і її юній вихованкою, красунею Естелла. Міс Гевішем вибрала Естеллу знаряддям помсти всім чоловікам за того, який обдурив її і не з'явився на весілля. «Розбивай їхні серця, гордість моя і надія, - повторювала вона, - розбивай їх без жалю!» Першою жертвою Естелли став Піп. До зустрічі з нею він любив ремесло коваля і вірив, що «кузня - блискучий шлях до самостійного життя».Отримавши від міс Гевішем двадцять п'ять гіней, він віддав їх за право піти в підмайстри до Джо і був щасливий, а через рік здригався при думці, що Естелла застане його чорним від грубої роботи і буде зневажати. Скільки разів йому ввижалися за вікном кузні її розвіваються кучері і гордовитий погляд! Але Піп був підмайстром коваля, а Естелла - молода леді, якій має отримати виховання за кордоном. Дізнавшись про від'їзд Естелли, він відправився до крамаря Памблчуку послухати несамовиту трагедію «Джордж Барнуел». Чи міг він припустити, що справжня трагедія чекає його на порозі рідного дому!

Біля будинку і у дворі товпився народ; Піп побачив сестру, убитий страшним ударом у потилицю, а поруч валялися кайдани з розпиляним кільцем. Констеблі безуспішно намагалися дізнатися, чия рука завдала удару. Піп підозрював Орлика, працівника, який допомагав в кузні, і незнайомця, який показував напилок.

Місіс Джо насилу приходила в себе, і їй був потрібний догляд. Тому в будинку з'явилася Бідді, миловидна дівчина з добрими очима. Вона вела господарство і не відставала від Піпа, використовуючи будь-яку можливість чогось навчитися. Вони часто говорили по душах, і Піп зізнався їй, що мріє змінити своє життя. «Ти хочеш стати джентльменом, щоб дошкулити тієї красуні, що жила у міс Гевішем, або щоб домогтися її», - здогадалася Бідді. Дійсно, спогади про ті дні «подібно бронебійно снаряда» розбивали благі помисли увійти в долю з Джо, одружитися з Бідді і вести чесну трудове життя.

Одного разу в таверні «У трьох веселих матросів» з'явився високий джентльмен з презирливим виразом обличчя. Піп впізнав у ньому одного з гостей міс Гевішем. Це був Джеггер, стряпчий з Лондона. Він оголосив, що має важливе доручення до кузена Джо Гарджері: Піпу належить успадкувати неабияку стан з умовою, що він негайно виїде з цих місць, залишить колишні заняття і стане молодою людиною, що подає великі надії. Крім того, він повинен зберігати прізвище Піп і не намагатися дізнатися, хто його благодійник. Серце Піпа забилося частіше, він ледве зміг пролепетати слова згоди. Він подумав, що міс Гевішем вирішила зробити його багатієм і з'єднати з Естелла. Джеггер сказав, що в розпорядження Піпа надходить сума, якої вистачить на освіту і столичне життя. Як майбутній опікун, він порадив звернутися за настановами до містера Метью Покет. Це ім'я Піп теж чув від міс Гевішем.

Розбагатівши, Піп замовив модний костюм, капелюх, рукавички і зовсім змінився. У новому обличчі він наніс візит своєї доброї феї, яка здійснила (він думав) це чудове перетворення. Вона із задоволенням прийняла вдячні слова хлопчика.

Настав день розставання. Залишаючи село, Піп розплакався у дорожнього стовпа: «Прощай, мій добрий друг!», А в диліжансі думав, як добре було б повернутися під рідний притулок ... Але - пізно. Завершилася пора перших надій ...

У Лондоні Піп освоївся на подив легко. Він знімав квартиру разом з Гербертом Покет, сином свого наставника, і брав у нього уроки. Вступивши до клубу «Зяблики в гаю», він відчайдушно смітив грошима, наслідуючи новим приятелям в старанні витратити якомога більше. Його улюбленим заняттям стало складання списку боргів «від КпШС, Лобса або Нобс». Ось коли Піп відчуває себе першокласним фінансистом! Герберт довіряє його діловим якостям, сам він тільки «оглядається», сподіваючись зловити успіх в Сіті. Закрутитися у вирі лондонського життя Піпа наздоганяє звістка про смерть сестри.

Нарешті Піп досяг повноліття. Тепер йому належить самому розпоряджатися своїм майном, розлучитися з опікуном, в гострому розумі і величезному авторитеті якого він не раз переконувався; навіть на вулицях виспівували: «Про Джеггерс, Джеггерс, Джеггерс, потрібний человеггерс!» У день свого народження Піп отримав п'ятсот фунтів і обіцянку такої ж суми щорічно на витрати «в заставу надій». Перше, що хоче зробити Піп, - внести