Завдяки старанням пана Манурі Сюзанну переводять у Арпажонского монастир св. Євтропії. У настоятельки цього монастиря - вкрай нерівний, суперечливий характер. Вона ніколи не тримає себе на належному відстані: або занадто наближає, або надто віддаляє; то все дозволяє, то стає дуже суворою. Вона неймовірно ласкаво зустрічає Сюзанну. Сюзанну дивує поведінка однієї черниці на ім'я Тереза; Сюзанна приходить до висновку, що та ревнує до неї настоятельку.Настоятелька постійно захоплено хвалить Сюзанну, її зовнішність і душевні якості, засинає Сюзанну подарунками, звільняє від служб. Сестра Тереза страждає, стежить за ними; Сюзанна нічого не може зрозуміти. З появою Сюзанни згладилися всі нерівності характеру настоятельки; громада переживає щасливий час. Але Сюзанні іноді здається дивною поведінку настоятельки: вона часто обсипає Сюзанну поцілунками, обіймає її і при цьому приходить в сильне хвилювання; Сюзанна по своїй невинності не розуміє, в чому справа. Одного разу настоятелька заходить до Сюзанні вночі. Її морозить, вона просить дозволу лягти до Сюзанні під ковдру, притискається до неї, але тут лунає стукіт у двері. З'ясовується, що це сестра Тереза. Настоятелька дуже гнівається, Сюзанна просить пробачити сестру, і настоятелька врешті-решт прощає. Настає час сповіді. Духівник громади - батько Лемуан. Настоятелька просить Сюзанну не розповідати йому про те, що відбувалося між нею і Сюзанною, але батько Лемуан сам розпитує Сюзанну і все дізнається. Він забороняє Сюзанні допускати подібні ласки і вимагає уникати настоятельки, бо в ній - сам сатана. Настоятелька каже, що батько Лемуан не правий, що немає нічого гріховного в її любові до Сюзанні. Але Сюзанна, хоча, будучи дуже невинна, і не розуміє, чому поведінка настоятельки грішно, все ж вирішує встановити стриманість у їхніх стосунках. Тим часом на прохання настоятельки змінюється духівник, але Сюзанна суворо виконує поради батька Лемуана. Поведінка настоятельки стає зовсім дивним: вона ночами ходить по коридорах, постійно спостерігає за Сюзанною, стежить за кожним її кроком, страшно засмучується і каже, що не може жити без Сюзанни. Веселим днях в громаді приходить кінець; все підпорядковується найсуворішому порядку. Настоятелька від меланхолії переходить до благочестя, а від нього - до бреду. У монастирі запанував хаос. Настоятелька тяжко страждає, просить за неї молитися, поститься три рази на тиждень, бичує себе. Черниці зненавиділи Сюзанну. Вона ділиться своїми засмученнями з новим духівником, батьком Морелем; вона розповідає йому історію свого життя, говорить про своє відразі до чернецтва. Він теж повністю їй відкривається; з'ясовується, що він також ненавидить своє становище. Вони часто бачаться, їх взаємна симпатія посилюється. Тим часом у настоятельки починається лихоманка і марення. Вона бачить пекло, язики полум'я навколо себе, про Сюзанну говорить з безмірною любов'ю, обожнюючи її. Вона через кілька місяців вмирає; незабаром помирає і сестра Тереза.

Сюзанну звинувачують в тому, що вона зачарувала померлу настоятельку; того горя поновлюються. Духівник переконує її бігти разом з ним. По дорозі до Парижа він робить замах на її честь. У Парижі Сюзанна два тижні живе в якомусь притоні. Нарешті вона біжить звідти, і їй вдається вступити на службу до прачки. Робота важка, годують погано, але господарі ставляться непогано. Викрав її чернець вже спійманий; йому загрожує довічна тюрма. Про її втечу теж всюди відомо. Г-на Манурі вже немає, їй не буде з ким порадитися, вона живе в постійній тривозі. Вона просить маркіза де Круамара допомогти, каже, що їй просто потрібно місце служниці де-небудь у глушині, в безвісті, у порядних людей.