Короткий переказ твору Історія Сюнкін (Танідзакі Дзюн'їтіро)

Кого Модзуя, відома під ім'ям Сюнкін, народилася в Осаці в сім'ї аптекаря у 1828 р. Вона була найкрасивішою і найбільш обдарованої з усіх дітей аптекаря, до того ж мала рівним, веселою вдачею. Але у вісім років дівчинку спіткало нещастя: вона осліпла. З цього часу вона залишила танці і присвятила себе музиці. Вчителем її був майстер гри на кого і сямісен Сюнсе. Сюнкін була та лантліва і старанна. Вона належала до багатої сім'ї, займалася музикою заради власного задоволення, проте ж так старанно, що майстер Сюнсе ставив її в приклад іншим учням.Поводирем у Сюнкін був хлопчик, прислужник в крамниці аптекаря на ім'я Саске. Батьки віддали його у вчення до батька Сюнкін саме в той рік, коли Сюнкін втратила зір, і він радів, що не бачив Сюнкін до того, як вона осліпла - адже тоді нинішня краса дівчинки могла б здатися йому збитковою, а так він знаходив зовнішність Сюнкін бездоганною. Він був старший Сюнкін на чотири роки і так скромно тримався, що вона завжди хотіла, щоб саме він проводжав її на уроки музики.

Втративши зір, Сюнкін стала примхлива й дратівлива, але Саске намагався догодити їй в усьому і не тільки не ображався на її причіпки, але вважав їх знаком особливої прихильності. Саске потай від усіх купив сямісен і ночами, коли всі спали, став вчитися грати на ньому. Але одного разу його таємниця розкрилася, і Сюнкін взялася сама навчати хлопчика. У ту пору їй було десять років, а Саске чотирнадцять. Він кликав її «пані вчителька» і ставився до занять дуже серйозно, вона ж лаяла і бив його, бо в ту епоху вчителя частенько бив учнів. Сюнкін нерідко доводила Саске до сліз, але то були сльози як болю, але й подяки: адже вона не шкодуючи сил займається з ним!Батьки якось покартали Сюнкін за надто суворе поводження з учнем, а вона в свою чергу вилаяли Саске за те, що він плакса і їй з-за нього дістається. З тих пір Саске ніколи не плакав, як би погано йому не доводилось.

Між тим характер Сюнкін робився зовсім нестерпним, і батьки Сюнкін послали Саске вчитися музики до майстра Сюнсе, визнавши, ймовірно, що роль вчительки робить поганий вплив на її вдачу. Батько Сюнкін обіцяв батькові Саске зробити з хлопчика музиканта. Батьки Сюнкін стали замислюватися про те, щоб підшукати для неї відповідну партію. Оскільки дівчина була сліпа, важко було розраховувати на вигідний шлюб з рівнею. І ось вони розсудили, що турботливий і поступливий Саске міг би стати їй гарним чоловіком, але п'ятнадцятирічна Сюнкін і чути не хотіла про заміжжя.

Тим не менш мати раптом помітила підозрілі зміни в зовнішності дочки. Сюнкін всіляко відпирався, але через деякий час приховувати її становище стало неможливим. Скільки батьки не намагалися вивідати, хто батько майбутньої дитини, Сюнкін так і не сказала їм правду. Вони розпитали Саске і з подивом виявили, що це він. Але Сюнкін заперечувала його батьківство, а про те, щоб вийти за нього заміж, не хотіла й чути. Коли дитина народилася, його віддали на виховання. Відносини Сюнкін і Саске вже ні для кого не були таємницею, але на всі пропозиції узаконити свій союз шлюбною церемонією обидва в один голос відповідали, що між ними нічого немає і бути не може.

Коли Сюнкін виповнилося дев'ятнадцять, помер майстер Сюнсе. Він заповідав улюбленої учениці свою вчительську ліцензію і сам вибрав для неї прізвисько Сюнкін - Весняна лютня. Сюнкін зайнялася викладанням музики і оселилася окремо від батьків. Вірний Саске пішов за нею, але, незважаючи на близькі їхні стосунки, як і раніше називав її «пані вчителька». Якби Сюнкін вела себе скромніше з людьми, менш обдарованими, ніж вона сама, у неї не було б стільки ворогів. Її обдарованість укупі з важким характером прирекли її на самотність. Учнів у неї було небагато: більшість з тих, хто починав у неї вчитися, не витримували лайки та покарань і йшли,

Коли Сюнкін було тридцять шість років, її спіткало ще одне нещастя: одного разу вночі хтось плеснув їй в обличчя окропом з чайника. Так і невідомо, хто і чому це зробив. Може бути, це був її учень Рітаро, нахабний і розпусний юнак, якого Сюнкін поставила на місце. Може, батько дівчинки, яку вона вдарила на уроці так, що у неї залишився шрам. Судячи з усього, дії лиходія були спрямовані і проти Сюнкін, і проти Саске:

якщо б він хотів змусити страждати одну Сюнкін, то знайшов би інший спосіб помститися їй. За ще однією версією, це був хтось з учителів музики - конкурентів Сюнкін. Згідно з «Життєписи Сюнкін», складеному за дорученням Саске, коли він був уже старим, вночі в спальню Сюнкін проник грабіжник, однак, почувши, що Саске прокинувся, біг , нічого не прихопивши, але встигнувши жбурнути в голову Сюнкін підвернувся під руку чайник: на її чудову білу шкіру бризнуло кілька крапель окропу. Слід від опіку була крихітна, але Сюнкін соромилася навіть такого маленького вади і до кінця життя ховала обличчя під шовковою вуаллю. Далі в «Життєписі» йдеться про те, що, за дивним збігом, кілька тижнів потому у Саске почалася катаракта і незабаром він осліп на обидва ока. Але якщо врахувати глибоке почуття Саске до Сюнкін і його прагнення в інших випадках приховати істину, стає ясно, що все було не так.Прекрасне обличчя