Короткий переказ твору Портрет художника в юності (Джеймс Джойс)

Стівен Дедал згадує, як у дитинстві батько розповідав йому казку про хлопчика Бу-бу і корову Му-му, як мама грала йому на роялі матроський танець, а він танцював. У школі в підготовчому класі Стівен - один із найкращих учнів. Дітей дивує його дивне ім'я, третьокласник Уеллс часто дратує його, а одного разу навіть зіштовхує в очко вбиральні за те, що Стівен не захотів обміняти свою маленьку табакерку на його гральну кістку, якою він сорок разів виграв в бабки. Стівен рахує дні до різдвяних канікул, коли він поїде додому. Він згадує, як у його родині сперечалися про Парнелл - тато і містер Кейсі вважали його героєм, Денті засуджувала, а мама і дядько Чарльз не були ні на якій стороні. Це називалося політикою. Стівен не зовсім розуміє, що таке політика, і не знає, де кінчається всесвіт, тому він відчуває себе маленьким і слабким. Єзуїтський коледж Клонгоуз, де навчається Стівен, - привілейований навчальний заклад, і Стівену здається, що майже у всіх хлопчиків батьки - мирові судді. Стівен захворів, і його помістили в лазарет. Він уявляє собі, як він помре і як його будуть ховати, а Уеллс пошкодує, що зіштовхнув його в очко вбиральні. Потім Стівен уявляє собі, як в Дублін привезли з Англії тіло Парнелла. На різдвяні канікули Стівен приїжджає додому і вперше сидить під час різдвяного обіду за одним столом з дорослими, у той час як його молодші брати і сестри знаходяться в дитячій. За столом дорослі сперечаються про релігію і про Парнелл. Містер Кейсі розповідає, як плюнув прямо в око старій, який посмів назвати кохану Парнелла грубим словом. Денті вважає Парнелла віровідступником і перелюбником і гаряче захищає офіційну церкву. «Бог, моральність і релігія понад усе!» - Кричить вона містерові Кейсі. «Якщо так, не треба Ірландії Бога», - вигукує містер Кейсі.

Кілька хлопчиків втекли з коледжу, але їх піймали. Учні обговорюють новину. Ніхто точно не знає, через що вони втекли, про це ходять найрізноманітніші чутки. Стівен намагається уявити собі, що ж зробили хлопчики, щоб їм довелося бігти. Він розбив окуляри і не може писати, за це інспектор обізвав його ледачим маленьким неробою і боляче відшмагав по пальцях лінійкою. Товариші умовляють його піти поскаржитися ректору. Ректор переконує Стівена, що сталося непорозуміння, і обіцяє поговорити з інспектором.

Стівен розуміє, що у батька неприємності. Його забирають з Клонгоуз. Сім'я переїжджає з Блекрок до Дубліна. У Харольдкроссе влаштовують дитячий вечір. Після вечора Стівен йде до конку разом з подобалися йому дівчиною і мріє доторкнутися до неї, але не вирішується. На наступний день він пише вірші і присвячує їх їй. Одного разу батько повідомляє, що бачився з ректором Клонгоузского коледжу, і той обіцяв влаштувати Стівена в єзуїтський коледж Бельведер, Стівен згадує шкільний спектакль у Бельведері під Духів день. Це було через два роки після дитячого вечора в Харольд-кросі. Він весь день уявляв собі, як знову зустрінеться з тією дівчиною.Приятелі Стівена жартують над ним, але їм не вдається вивести його з рівноваги. Стівен не довіряє несамовитим почуттям, вони здаються йому неприродними. Він відчуває себе щасливим, тільки коли залишається один або серед своїх примарних друзів. Після вистави Стівен бачить своїх домашніх, але не зустрічає що подобається йому дівчину, яку так сподівався побачити. Він стрімголов біжить у гори. Уражена гордість, розтоптана надія і Звело бажання обволікають його своїм дурманом, але поступово він заспокоюється і йде назад. Стівен їде з батьком у Корк, де пройшла молодість батька. Батько розорений, його майно буде продано з аукціону, Стівен сприймає це як грубе зазіхання світу на його мрії. Стівен відчуває себе мало не старший за батька: він не відчуває в собі ні радості дружнього спілкування, ні сили здоров'я, ні биття життя, які колись так повно відчували батько та його друзі. Його дитинство закінчилося, і він втратив здатність радіти простим людським радощів.

Стівен - стипендіат і перший учень у Бельведері. Отримавши стипендію і премію за письмову роботу, він веде всю сім'ю обідати в ресторан, потім витрачає гроші без ліку на розваги і задоволення, але гроші швидко закінчуються, і сім'я повертається до звичного способу життя.Стівену шістнадцять років. Плотські бажання повністю підпорядковують собі уяву Стівена. Він прагне близькості з жінкою. Одного разу він випадково забрідає на квартал, де багато публічних будинків, і проводить ніч з повією. Благочестя покинуло Стівена: гріх його настільки великий, що його не спокутувати лицемірним поклонінням всевидючого і всезнаючим. Стівен стає старостою братства Пресвятої Діви Марії в коледжі: «Гріх, відвернувшись від нього лик Господній, мимоволі наблизив його до заступниці всіх грішників». Якщо часом його охоплювало бажання встати зі свого почесного місця, покаятися перед усіма, і залишити церкву, то одного погляду на оточували його особи було достатньо, щоб придушити цей порив. Ректор оголошує, що скоро почнуться духовні вправи в пам'ять святого Франциска Ксаверія, патрона коледжу, які триватимуть три дні, після чого всі вихованці коледжу підуть до сповіді. Слухаючи проповіді, Стівен все гостріше відчуває свою порочність, все більше соромиться своєї зіпсованості. Він кається в душі і жадає спокутувати свою ганебну минуле. Він повинен сповідатися у своїх гріхах, але не наважується зробити це в шкільній церкви. Йому соромно розповідати про свої гріхи духівника. Уві сні його мучать кошмари, переслідують пекельні бачення. Стівен відправляється бродити по темних вулицях, в якийсь момент він питає, де найближча церква, і поспішає туди. Він молиться, сповідається старому