Години до восьми Блум виявляється на пляжі біля моря, де онанірует, спостерігаючи одну з трьох молодих подружок, Герті Макдауелл, яка, відчуваючи його інтерес, як би ненароком демонструє свою нижню білизну та інші таємні принади. Коли вона з подругами йде, Блум виявляє її кульгавість. Тоді ж виявляється, що його годинник зупинилися о пів на п'яту. Чи не тоді, думає Блум, коли Бойлан «заклав» його дружині?

Зустрічатися з дружиною у Блума немає бажання. О десятій вечора він опиняється в притулку для породіль доктора Хорна, де одна з багатодітних матусь вже третю добу не може вирішитися черговим немовлям. Увійшовши туди, Блум виявляє компанію п'ють і хохмящіх юнаків, серед яких знаходиться і Стівен Дедал. Леопольд п'є і розмовляє з ними. Тут варто зауважити, що роман «Улісс» не простий для читання і переказу, бо написаний у жанрі потоку свідомості. У цій же главі автор ще й імітує різні літературні стилі, починаючи з найдавніших і закінчуючи йому найсучаснішими. Серед юнаків словоблуддя і Бик Малліган. Спокусливі розмови підігріваються приходом санітарки, що повідомляє, що пані нарешті народила. Весела компанія відправляється пити і гуляти далі в шинок, а Стівен зі своїм приятелем Лінчем відокремлюються від інших, щоб йти в публічний будинок Белли Коен. Чомусь Блум, відчуваючи симпатію до Стівена, вирішує слідувати за молодими людьми.

Опівночі він опиняється в самому серці дублінського нічного розпусти. П'яний Блум галюцинує, бачачи своїх батьків, знайомих жінок, зустрінутих за день випадкових людей. Вона змушена захищатися від звинувачень цими примарами в різних таємних паскудство. Підсвідомість його, жадоба влади і почестей, страхи, сексуальний мазохізм прут назовні «в особах і картинках». Нарешті він виявляється з повією Зоєю в борделі, де зустрічає Стівена з його приятелем. П'яний нарко-еротичний марення продовжується, реальність не відокремити від свідомості. Блум, звернений в жінку, звинувачується у всяких збоченнях, у тому числі в задоволенні від підглядання за перелюбством своєї дружини з Бойланом. Раптом в розпал оргії Стівен бачить привид своєї бідної матері, що встала з могили. Він розбиває люстру тростиною і біжить з борделю на вулицю, де вступає в бійку з солдатами. Блум, вийшовши за ним, де-не-як залагоджує скандал, схиляється над тілом що лежить в пилу юнаки і впізнає в ньому свого померлого одинадцять років тому в дитинстві сина Руді.

Починається третя частина книги, що складається з трьох останніх епізодів. О першій годині ночі Блум і Стівен добираються до нічний чайної «Притулок візника», де і влаштовуються в кутку.Блум всіляко підтримує розмову, періодично заходить у глухий кут, показує Стівену фотографію своєї дружини і запрошує в гості, щоб познайомити з нею. Обговоривши по дорозі безліч найважливіших для нетверезих людей питань, вони добираються о другій ночі до блумовского будинку і, насилу відкривши його, сидять на кухні, п'ють какао і знову розмовляють на різноманітні теми, потім йдуть в сад, спільно мочаться, після чого благополучно розходяться в різні боки.

Лежачи потім разом з дружиною в ліжку, Блум, серед іншого, розмірковує про невірність своєї дружини з цілою низкою передбачуваних їм коханців, трохи розмовляє з нею і нарешті засинає.

Закінчується роман сорокастраничной без знаків пунктуації виливами місіс Моллі Блум про її залицяльниках, про чоловіка, про інтимні уподобання, по ходу справи вона виявляє, що у неї починається менструація, яка, втім, не заважає всяким спокусливим її думкам, в результаті чого величезний роман закінчується словами: «так що він відчув мої груди аромат та й серце у нього калатало шалено і так я сказала так я хочу Так».