Короткий переказ твору Троє в човні, не рахуючи собаки (Джером К. Джером)

Троє друзів: Джордж, Гарріс і Джей (скорочене від Джером) задумують зробити розважальну човнову прогулянку вгору по Темзі. Вони мають намір чудово розважитися, відпочити від Лондона з його нездоровим кліматом і злитися з природою. Збори їх тривають набагато довше, ніж вони спочатку припускали, тому що кожного разу, коли з величезними зусиллями з боку молодих людей саквояж виявляється закритий, з'ясовується, що яка-небудь необхідна для майбутнього ранку деталь, типу зубної щітки або бритвеного приладу, виявляється безнадійно похованою в надрах саквояжа, який доводиться знову відкривати і переривати весь його вміст.Нарешті в найближчу суботу (проспавши на три години) під перешіптування всіх квартальних крамарів троє друзів і собака Джея, фокстер'єр Монморансі, виходять з дому і спочатку в кебе, а потім на приміському поїзді добираються до річки.

На нитку розповіді про подорож по річці автор нанизує, як намисто, побутові епізоди, анекдоти, забавні пригоди. Так, наприклад, пропливаючи повз Хемптон-Кортского лабіринту, Гарріс згадує, як зайшов туди одного разу, щоб показати його своєму приїжджому родича. Судячи з плану, лабіринт здавався дуже простим, однак Гарріс, зібравши по всій його довжині чоловік двадцять заблукали і запевняючи, що знайти вихід елементарно, водив їх за собою по ньому з ранку до обіду, поки досвідчений сторож, що прийшов у другій половині дня, не вивів їх на світ божий.

Моулзейскій шлюз і різнобарвний килим строкатих нарядів вдаються. до його послуг мандрівників нагадують Джею про двох розфуфирена панянках, з якими йому довелося одного разу плисти в одному човні, і про те, як вони тремтіли від кожної крапельки, що потрапляла на їх безцінні сукні та мереживні парасольки.

Коли друзі пропливають повз Хемптонской церкви та кладовища, на яке Гаррісу неодмінно хочеться поглянути, Джей, не любитель подібного роду веселощів, розмірковує про те, наскільки нав'язливі іноді бувають цвинтарні сторожа, і згадує випадок, коли йому довелося тікати від одного з таких зберігачів з усіх ніг, а той неодмінно хотів змусити його поглянути на припасену спеціально для допитливих туристів пару черепів.

Гарріс, незадоволений тим, що йому навіть по настільки значного приводу не дозволяють зійти на берег, лізе в корзину за лимонадом. Одночасно з цим він продовжує керувати човном, яка не терпить подібної халатності і врізається в берег. Гарріс ж пірнає в кошик, встромляється в її дно головою і, розчепіривши в повітрі ноги, залишається в такому положенні до тих пір, поки Джей не приходить йому на допомогу.

Причаливши у Хемптон-парку, щоб перекусити, мандрівники вилазять з човна, і після сніданку Гарріс починає співати комічні куплети так, як уміє це робити тільки він. Коли доводиться тягнути човен на линві, Джей, не приховуючи свого обурення, висловлює все, що він думає про норовливий і підступність линви, яка, будучи тільки що розтягнута, знову немислимим чином заплутується і сварить всіх, хто, намагаючись привести її в більш-менш впорядкований стан, до неї торкається. Проте, коли маєш справу з линвою, а особливо з панянками, що тягнуть човен на линві, скучити неможливо. Вони примудряються обмотатися нею так, що мало не душать себе, розплутати ж, кидаються на траву і починають реготати. Потім вони встають, якийсь час тягнуть човен дуже швидко і слідом за тим, зупинившись, садять її на мілину. Щоправда, молоді люди, що натягують для ночівлі на човен парусину, теж не поступаються їм в оригінальності виконання.Так, Джордж і Гарріс закутуються в парусину і з почорнілими від задухи особами чекають, поки Джей вивільнить їх з полону.

Після вечері характер і настрій мандрівників кардинальним чином змінюються. Якщо, як вони вже помітили, річковий клімат впливає на загальне посилення дратівливості, то повні шлунки, навпаки, перетворюють людей в благодушних флегматиків. Друзі ночують у човні, але, як це не дивно, навіть самих ледачих з них не особливо розташовують до тривалого сну горби і цвяхи, які стирчать з її дна. Вони встають зі сходом сонця і продовжують свій шлях. На ранок дме різкий крижаний вітер, і від вечірнього наміри друзів викупатися перед сніданком не залишається й сліду. Однак Джею все ж таки доводиться пірнути за впала у воду сорочкою. Весь продрогнув, він повертається в човен під веселий сміх Джорджа. Коли ж з'ясовується, що намокла сорочка Джорджа, її власник блискавично переходить від неприборканого веселощів до похмурого обурення і прокльонів.

Гарріс береться готувати сніданок, але з шести яєць, дивом усе ж потрапили на сковорідку, залишається одна ложка підгоріле місива. На десерт після ленчу друзі мають намір поласувати консервованими ананасами, але з'ясовується, що консервний ніж залишений удома. Після численних невдалих спроб відкрити банку звичайним ножем, ножицями, вістрям багра і щоглою та отриманих в результаті цих намірів ран, роздратовані мандрівники зашвирівают банку, який придбав на той час неймовірний вигляд, на середину річки.

Потім вони пливуть під вітрилом і, замріяно з розмаху врізаються в плоскодонку трьох поважних рибалок, У Марло вони залишають човен і заночовувати в готелі «Корона». На ранок друзі йдуть по магазинах. З кожного магазину вони виходять разом з хлопчиком-носієм, що несе кошик з продуктами. У результаті, коли вони підходять до річки, за ними слідує вже ціла юрба хлопчаків з кошиками. Човняр виявляється неймовірно здивований, коли дізнається, що герої орендувати не паровий катер і не понтон, а всього лише четирехвесельний човника.

Друзі відчувають справжню ненависть до зарозумілим катерам і їх нахабним гудками. Тому