Короткий переказ твору Оспіваний Говінда (Джаядева)

Еротико-алегорична поема на честь Крішни - Говінди («Пастуха»), земного втілення бога Вішну

У квітучу весняну пору в лісі Вріндавані на березі Ямуни подруга Крішни Радга нудиться в розлуці з коханим. Подруга розповідає, що Крішна водить веселі хороводи з чарівними пастушками, «обіймає одну, цілує іншу, посміхається третьої, переслідує боязку, чарує чарівну».Радга скаржиться на зраду Крішни і на свою долю: їй гірко дивитися на розквітлі пагони Ашоки, слухати мелодійне дзижчання бджіл у листі мангових дерев, навіть легкий вітерець з річки доставляє їй одні муки. Вона просить подругу допомогти їй побачитися з Крішною, пригасити змучений її жар пристрасті.

Тим часом Крішна залишає красунь пастушок і, згадуючи про Радзі, мучиться каяттям. Він подумки малює собі риси її прекрасного образу і жадає знову скуштувати її любові. Приходить подруга Радгі і описує Крішні її ревнощі і терзання: Радзі здається гірким ароматом сандалового дерева, отрутою - солодкий вітер з гір Мала, її обпалюють прохолодні промені місяця, і, не в силах винести самотності, вона думає тільки про Крішни. Крішна просить подругу привести до нього Радху. Та, умовляючи її піти, запевняє її, що Крішна так ж сумний, як і вона: то видає він тяжкі зітхання, то шукає її, дивлячись з надією на всі боки, то в розпачі падає на квіткове ложе, то на довгий час позбавляється дихання. Однак Радга в такому знемозі від мук ревнощів і пристрасті, що йти до Крішни просто не може. І подруга повертається до Крішни, щоб розповісти йому про безсилля Радхі порозумітися з собою.

Настає ніч, і, не зустрівшись з Крішною, Радга тужить ще більше. Їй думається, що брехливий і безжальний Крішна, як і раніше віддається насолодам з пастушками, і вона благає вітер з гір Мала понести її життя, бога любові Каму - поглинути її дихання, води річки Ямуни - прийняти її спалене пристрастю тіло. На ранок, проте, Радга раптом бачить Крішну перед собою, ласкаво схилився над нею. Вона ще повна обурення і жене його геть, докоряючи, що очі його запалені від безсонної ночі кохання з пастушками, уста потемніли від сурми з їхніх очей, тіло вкрите подряпинами, залишеними їх гострими нігтями під час пристрасних утіх. Крішна йде, прикидаючись ображеним, а подруга вмовляє Радху пробачити його, бо побачення з Крішною - вище щастя у цьому світі. І коли в кінці дня Крішна знову з'являється і запевняє Радху, що вона єдина прикраса його життя, його скарб в океані буття, вихваляє її красу і просить про співчуття, вона, покірна любові, поступається його благання і прощає його.

Одягнувши кращі прикраси, брязкаючи браслетами на руках і ногах, з тривогою і блаженством у серце Радга входить в альтанку з ліан, де чекає її повний радості і нетерпляче спраглий солодких обіймів Крішна. Він запрошує Радху пройти разом з ним усі щаблі любові, і вона з насолодою відповідає на його все більш і більш сміливі ласки. Щасливий, він п'є нектар її невиразно лепечучі губ, які омиті блиском перлинних зубів, притискає до своєї могутніх грудях її високу отверділу груди, розпускає пояс на її тяжких стегнах. І коли пристрасть закоханих утамоване, Радга не може втриматися від захоплених вихвалянь Крішни - осереддя всіх земних насолод, зберігачу богів і людей, чия велич і слава простягаються у всі кінці всесвіту.