Короткий переказ твору Калеб Вільямс (Уільям Годвін)

Вісімнадцятирічний Калеб Уільямc, не по літах тямущий і начитаний, після смерті батьків, бідних селян, які жили у володіннях багатого сквайра Фердинанда Фокленда, стає його секретарем.

Дивна поведінка Фокленда, який веде замкнутий спосіб життя і часто впадає в похмуру задума, змінну спалахами гніву, наводить юнака на думку про те, що його господаря мучить якась таємниця. За визнанням самого Калеба, головною рушійною силою, що направляє все його життя, завжди було цікавість. Допитливий розум юнака спонукає його у всьому докопуватись до рушійних причин і прихованих мотивів, і він шукає пояснень того, що так мучить Фокленда.

Коллінз, керуючий маєтком, на прохання Калеба розповідає йому трагічну історію свого господаря.

У юності Фокленда надихали честолюбні романтичні мрії про лицарські подвиги. Подорожуючи по Італії, він неодноразово доводив свою хоробрість і благородство. Повернувшись через кілька років до Англії, він оселився в своєму родовому маєтку. В особі поміщика Барнабо Тіррела, свого найближчого сусіда. Фокленда знайшов смертельного ворога.

Тіррел, людина незвичайної фізичної сили, грубий, деспотичний і неврівноважений, звик безроздільно панувати в місцевому суспільстві: ніхто не смів ні в чому йому перечити. З приїздом Фокленда, який не тільки вигідно відрізнявся від Тірреда розумом і ввічливістю, але, незважаючи на відсутність фізичної сили, не поступався йому в мужності, ситуація різко змінилася: душею суспільства став Фокленда. Бажаючи покласти край безглуздої ворожнечі з боку Тіррела і побоюючись трагічної розв'язки , Фокленда робив спроби зближення з ним, але той ще сильніше зненавидів свого суперника. Щоб помститися Фокленда, Тіррел вирішив видати заміж свою бідну родичку, міс Емілі Мельвіль, яка жила в його будинку, за Граймза, одного зі своїх друзів. Але Емілі відмовилася. Серце дівчини вже належало Aокленду, який врятував її від неминучої смерті під час пожежі в селі, де вона гостювала. Коли ж Граймз, за намовою Тіррела, спробував її збезчестити. Фокленда знову врятував дівчину, посиливши лють свого врата. Тоді Тіррел запроторив Емілі у в'язницю за абсурдним звинуваченням у тому, що вона заборгувала йому велику суму грошей. У в'язниці нещасна дівчина, Здоров'я якої було підірване нервовим зривом через постійні переслідування свого двоюрідного брата, померла, не дивлячись на всі старання Фокленда повернути її до життя.

Після смерті Емілі всі відвернулися від Тірреда, і той, ображений і принижений, але аж ніяк не розкаявся у своїх злочинах, з'явився незваним на громадські збори і при всіх жорстоко побив Фокленда. Тіррела виставили за двері, Фокленда незабаром теж залишив збори, а через деякий час неподалік знайшли закривавлений труп Тіррела. Суд, перед яким Фокленда виступив з блискучою промовою, беззастережно визнав його невинним у вбивстві. Відповідальним за цю смерть визнали Хоукінса, колишнього орендаря Тіррела. У Хоукінса були причини ненавидіти свого колишнього господаря, який з чистого самодурства довів його до зубожіння, а сина запроторив до в'язниці. Були знайдені докази, які свідчили проти Хоукінса, і його повісили разом з сином, що втік з в'язниці перед самим вбивством Тіррела.

На цьому Коллінз закінчує свою розповідь. Ці події, говорить він юному Калеб, так вплинули на Фокленда, що він різко змінився: перестав бувати в суспільстві, став суворим відлюдником. Незважаючи на доброту до оточуючих, він завжди холодний і стриманий, а звичайне для нього похмурий настрій інколи змінюється нападами люті, і тоді він схожий на божевільного.

Розповідь керуючого робить настільки сильне враження на обдарованого палким уявою юнака, що він постійно розмірковує над історією свого господаря. Ретельно аналізуючи всі її деталі, він приходить до висновку, що Хоукінс не міг бути вбивцею Тіррела. Випадково виявлене Калеб лист Хоукінса до Фокленда, який симпатизував бідному орендарю і намагався врятувати його від переслідувань Тіррела, перетворює здогади в тверду впевненість. Невже вбивця - Фокленда?

Калеб починає спостерігати за ним, помічаючи його найменші душевні руху. Розмовляючи з Фокленда на абстрактні теми, юнак намагається направити розмову в потрібне йому русло в надії на те, що Фокленда видасть себе необережним словом або жестом. Бажання будь-що-будь дізнатися таємницю свого господаря перетворюється у Калеба у справжню манію, він втрачає будь-яку обережність і майже у відкриту веде зі своїм господарем небезпечну гру: тонко продуманими питаннями і нібито випадковими натяками він доводить Фокленда мало не до божевілля.

Нарешті Фокленда визнається Калеб, що він, Фокленда, справжній вбивця Тіррела, став причиною загибелі невинно засуджених Хоукінс. Але Фокленда не зломлений поразкою. Він попереджає юнака, що його чекає розплата за його ненаситне цікавість: він не прожене його зі служби, але завжди буде ненавидіти його, а якщо Калеб поділиться з ким-небудь розкритою таємницею, то нехай нарікає на себе.

Юнак розуміє, що фактично став полоненим Фокленда. За час своєї служби в нього Калеб духовно виріс і сформувався як особистість, хоча й дорогою ціною. Зайнятий постійної стеженням і аналізом поведінки Фокленда, юнак навчився володіти своїми почуттями і волею, розум його став гострим і проникливим, але він повністю втратив невимушеність і життєрадісність юності. Схиляючись перед високими достоїнствами Фокленда, характер і напрям думок якого він досконально вивчив, Калеб усвідомлює, наскільки небезпечний може бути людина, яку змусили зізнатися у скоєному злочині.

Калеб і Фокленда наче помінялися місцями. Тепер Фокленда ревниво стежить за кожним кроком Калеба, і того починає обтяжувати відсутність свободи. У маєтку приїжджає з візитом Валентин Форстер, старший