Короткий переказ твору Трактирниця (Карло Гольдоні)

Граф Альбафьоріта і маркіз Форліпополі прожили в одній флорентійської готелі без малого три місяці і весь цей час з'ясовували стосунки, сперечаючись, що важливіше, гучне ім'я або повний гаманець: маркіз докоряв графа тим, що графство його куплене, граф ж парирував нападки маркіза, нагадуючи, що графство він купив приблизно тоді ж, коли маркіз змушений був продати свій маркізат. Швидше за все, настільки негідні аристократів суперечки і не велися б, коли б не господиня того готелю, чарівна Мірандоліна, в яку обидва вони були закохані. Граф намагався завоювати серце Мірандодіни багатими подарунками, маркіз ж все козиряв заступництвом, якого вона нібито могла від нього чекати. Мірандоліна не віддавала переваги ні тому, ні іншому, демонструючи глибоке байдужість до обох, готельна ж прислуга явно більше цінувала графа, який мешкав по цехин в день, ніж маркіза, витрачає від сили по три Паоло.

Як-то раз знову затіявши суперечку про порівняльні достоїнства знатності і багатства, граф з маркізом призвали до судді третій постояльця - кавалера Ріпафратта. Кавалер визнав, що, як би гарно не було ім'я, завжди добре мати гроші на задоволення усіляких примх, але привід, через який розгорілася суперечка, викликав у нього напад презирливого сміху: теж, придумали, через що посваритися - через за баби! Сам кавалер Ріпафратта ніколи цих самих жінок не любив і рівно ні в що не ставив. Уражені таким незвичайним ставленням до прекрасної статі, граф з маркізом взялися розписувати кавалеру принади господині, але той вперто стверджував, що і Мірандоліна - баба як баба, і нічого в ній немає такого, що відрізняло б його від інших.

За такими розмовами застала постояльців господиня, якої граф тут же підніс черговий дар любові - діамантові сережки; Мірандоліна для пристойності поотнеківалась, але потім прийняла подарунок для того тільки, за її словами, щоб не ображати синьйора графа.

Мірандоліна, після смерті батька вимушеної самостійно утримувати готель, в общем-то набридло постійне залицяння постояльців, але мови кавалера все ж таки не на жарт зачепили її самолюбство - подумати тільки, так зневажливо відгукуватися про її принади! Про себе Мірандоліна вирішила вжити все своє мистецтво і перемогти дурну і протиприродну неприязнь кавалера Ріпафратта до жінок.

Коли кавалер зажадав замінити йому постільна білизна, вона »замість того щоб послати до нього в кімнату слугу, пішла туди сама, Цим вона вкотре викликала невдоволення слуги, Фабріціо, якого батько, вмираючи, готував їй в чоловіки. На несміливі закиди закоханого Фабріціо Мірандоліна відповідала, що про заповіт батька подумає тоді, коли збереться заміж, а поки її флірт з постояльцями дуже на руку закладу. Ось і прийшовши до кавалера, вона була нарочито сумирна і послужлива, зуміла зав'язати з ним розмову і врешті-решт, вдавшись до тонких хитрощів упереміж з грубою лестощами, навіть розташувала його до себе.

Тим часом в готель прибули дві нові постояльців, актриси Деяніра і Ортензія, яких Фабріціо, введений в оману їх нарядами, прийняв за благородних дам і став величати «сіятельство». Дівчат посмішити помилка слуги, і вони, вирішивши побавитися, представилися одна корсиканскої баронесою, інша - графинею з Риму. Мірандоліна відразу ж розкусила їх безневинну брехню, але з любові до веселих розіграшів обіцяла не викривати актрис.

У присутності новоприбулих дам маркіз з превеликими церемоніями як найбільшу коштовність підніс Мірандоліна носовичок рідкісної, за його словами, англійської роботи. Зазіхнувши скоріше не на багатство дарувальника, а на його титул, Деяніра з Ортензія тут же покликали маркіза пообідати з ними, але, коли з'явився граф і на їх очах подарував господині діамантове намисто, дівчата, миттю тверезо оцінивши ситуацію, вирішили обідати з графом як з чоловіком безсумнівно більш гідним і перспективним.

Кавалеру Ріпафратта в цей день обід був поданий раніше, ніж усім іншим. Мало того, до звичайних страв Мірандоліна додали цього разу власноруч приготований соус, а потім ще й сама принесла до кімнати кавалера неземного смаку рагу. До рагу подали вина. Заявивши, що вона без розуму від бургундського, Мірандоліна випила келишок, потім, ніби між іншим, сіла до столу і стала їсти і випивати разом з кавалером - маркіз і граф лопнули б від заздрості, бачачи цієї сцени, так як і той і інший не раз благали її розділити трапезу, але завжди зустрічали рішучу відмову. Скоро кавалер виставив з кімнати слугу, а з Мірандоліна заговорив з люб'язністю, якої сам від себе раніше ніколи не очікував.

Їх усамітнення порушив настирливий маркіз. Робити нема чого, йому налили бургундського і поклали рагу. Наситившись, маркіз дістав з кишені мініатюрну пляшечку вишукувань, як він стверджував, кіпрського вина, принесеного ним з метою доставити насолоду дорогою господині. Налив він це вино в чарки розміром з наперсток, а потім, розщедрившись, послав такі ж чарочки графу і його дамам. Залишок кіпрського - мерзенного пійла на смак кавалера і Мірандоліна - він ретельно закупорив і сховав назад у кишеню, туди ж він перед відходом відправив і надіслану у відповідь графом повноцінну пляшку канарського. Мірандоліна покинула кавалера незабаром після маркіза, але до цього моменту він уже був зовсім готовий зізнатися їй у коханні.

За веселим обідом граф з актрисами вдосталь посміялися над злиденним і жадібним маркізом. Актриси обіцяли графу, коли приїде вся їх трупа, сміховинний чином вивести цього