Знову нарікаючи на властивості натури героя свого і частково виправдавши його, підшукав йому ім'я «господаря, набувача», автор відволікається на спонукуваний біг коней, на схожість летить трійки з несеться Руссю і дзвоном дзвіночка завершує перший том.

Том другий

Відкривається описом природи, складовою маєток Андрія Івановича Тентетнікова, якого автор називає «коптітель неба». За розповіддю про недолугість його проведення часу слід історія життя, окриленої надіями на самому початку, затьмарений дріб'язковістю служби і неприємностями згодом, він виходить у відставку, маючи намір удосконалити маєток, читає книги, піклується про мужика, але без досвіду, іноді просто людської, це не дає очікуваних результатів, мужик ледарює, Тентетніков опускає руки. Він обриває знайомства з сусідами, образившись зверненням генерала Бетріщева, перестає до нього їздити, хоч і не може забути його дочки Улінькі. Словом, не маючи того, хто б сказав йому бадьорить «вперед», він абсолютно закисає.

До нього-то і приїжджає Чичиков, вибачившись поломкою в екіпажі, допитливістю і бажанням засвідчити повагу. Здобувши розташування господаря дивовижною здатністю своєї пристосуватися до будь-якого, Чичиков, поживши у нього небагато, відправляється до генерала, якому плете історію про безглуздим дядечка і, як звичайно,, випрошує мертвих. На регочучої генерала поема дає збій, і ми виявляємо Чичикова прямують до полковника Кошкарьова. Проти очікування він потрапляє до Петра Петровича Півню, якого застає спочатку зовсім голяка, захопленого охотою на осетра. У Півня, не маючи чим розжитися, бо маєток закладено, він тільки страшно об'їдається, знайомиться з нудьгуючим поміщиком Платоновим і, підбивши його на спільну подорож по Русі, відправляється до Костянтина Федоровичу Костанжогло, одруженого на платонівської сестрі. Той розповідає про способи господарювання, якими він у десятки разів збільшив дохід з маєтку, і Чичиков страшно надихається.

Дуже стрімко він відвідує полковника Кошкарьова, поділивши свою село на комітети, експедиції і департаменти і влаштував вчинене бумагопроізводство в закладеному, як з'ясовується, маєтку. Повернувшись, він слухає прокляття жовчного Костанжогло фабрикам і мануфактур, розбещують мужика, безглуздим бажанням мужика просвіщати і сусідові Хлобуева, запустившему неабияку маєток і тепер спускають його за безцінь. Зазнавши розчулення і навіть тягу до чесної праці, вислухавши розповідь про відкупник Муразова, бездоганним шляхом нажівшем сорок мільйонів, Чичиков назавтра, у супроводі Костанжогло і Платонова, їде до Хлобуева, спостерігає безлади і безпутність його господарства в сусідстві з гувернантки для дітей, по моді одягненою дружиною та іншими слідами безглуздого розкоші. Зайнявши грошей у Костанжогло і Платонова, він дає завдаток за маєток, припускаючи його купити, і їде до платонівське маєток, де знайомиться з братом Василем, но керуючим господарством. Потім він раптом є у сусіда їх Леніцина, явно шахрая, здобуває його симпатію умінням своїм майстерно полоскотати дитини і отримує мертвих душ.

Після безлічі вилучень в рукописі Чичиков виявляється вже в місті на ярмарку, де купує тканину настільки милого йому брусничного кольору з іскрою. Він стикається з Хлобуева, якому, як видно, напаскудити, чи то позбавивши, чи то майже позбавивши його спадщини шляхом якогось підробки. Упустили його Хлобуев виводиться Муразова, який переконує Хлобуева в необхідності працювати і визначає йому сбирать кошти на церкву. Між тим виявляються доноси на Чичикова і з приводу підробки, і з приводу мертвих душ. Кравець приносить новий фрак. Раптом є жандарм, що тягне ошатного Чичикова до генерал-губернатора, «гнівному, як сам гнів». Тут стають явні всі його злодіяння, і він, цілували генеральський чобіт, увергається в в'язницю. У темній комірці, що рве волосся і фалди фрака, що оплакує втрату скриньки з паперами, знаходить Чичикова Муразов, простими доброчесними словами пробуджує в ньому бажання жити чесно і відправляється пом'якшити генерал-губернатора. В то время чиновники, желающие напакостить мудрому своему начальству и получить мзду от Чичикова, доставляют ему шкатулку, похищают важную свидетельницу и пишут множество доносов с целью вовсе запутать дело. В самой губернии открываются беспорядки, сильно заботящие генерал-губернатора. Однако Муразов умеет нащупать чувствительные струны его души и подать ему верные советы, коими генерал-губернатор, отпустив Чичикова, собирается уж воспользоваться, как «рукопись обрывается».