Короткий переказ твору Одруження (Микола Васильович Гоголь)

Надвірний радник Подкольосін, лежачи на дивані з трубкою і розмірковуючи, що не заважало б все ж таки одружитися, викликає слугу Степана, якого розпитує як про те, чи не заходила чи сваха, так і про відвідини ним кравця, про якість пущеного на фрак сукна і не питав кравець, для чого панові фрак такого тонкого сукна і чи не хоче, мовляв, пан одружитися. Перейшовши потім до вакси та обговоривши її настільки ж детально, Подкольосін журиться, що одруження така клопітка річ. З'являється сваха Текля Іванівна і розповідає про наречену Агафії Тихонівні, купецької дочки, її зовнішності («як рафінад!"), Її небажання виходити за купця, а тільки за дворянина («такий велікатес»). Задоволений Подкольосін велить свасі прийти післязавтра («я полежу, а ти розповіси»), вона дорікає йому в лінощах і каже, що скоро він вже буде непридатний для одруження. Вбігає друг його Кочкарьов, сварить Текле за те, що та його одружила, але , зрозумівши, що і Подкольосін думає одружитися, бере в цьому саме живе участь. Випитавши у свахи, де живе наречена, він виганяє Текле, збираючись одружити Подкольосіна сам. Він живопису не впевненому ще одному принади сімейного життя і вже було переконує його, але Подкольосін знову замислюється про дивацтва того, що «все був неодружений, а тепер раптом одружений». Кочкарьов пояснює, що зараз Подкольосін просто колода і ніякого значення не має, а то будуть навколо нього «отакі маленькі канальчонкі», і все на нього схожі. УЖ зовсім зібравшись їхати, Подкольосін каже, що краще завтра. З лайкою Кочкарьов його забере.

Агафія Тихонівна з тіткою, Аріною Пантелеймонівною, ворожить на картах, та поминає покійного панотця Агафії, його велич і солідність, і тим намагається схилити увагу племінниці до торговця «по суконної лінії» Олексію Дмитровичу Старикова. Але Агафія упирається: він і купець, і борода в нього росте, і дворянин завжди краще. Приходить Текле, нарікає на клопітка своєї справи: всі будинки виходила, по канцеляріях зношена, зате женихів знайшов чоловік шість. Вона описує женихів, але незадоволена тітка дурниця з Теклею про те, хто кращий - купець чи дворянин. У двері дзвонять. У страшному розпачі всі розбігаються, Дуняша біжить відкривати. Увійшовши Іван Павлович Яєчня, екзекутор, перечитує розпис приданого і звіряє з тим, що в доступності.З'являється Никанор Іванович Анучкін, субтильний і «велікатний», який шукає в нареченій знання французької мови. Взаємно приховуючи справжню причину своєї появи, обидва нареченого очікують далі. Приходить Балтазар Балтазаровіч Жевакін, відставний лейтенант морської служби, з порога поминає Сицилію, чим і утворює спільну розмову. Анучкін цікавиться освітою сіціліанок і вражений заявою жував-кіна, що всі поголовно, включаючи і мужиків, говорять французькою мовою. Яєчня цікавиться комплекцією тамтешніх дядьків і їх звичками.Міркування про дивацтва деяких прізвищ переривається появою Кочкарьова і Подкольосіна.Купина-рев, що бажає негайно оцінити наречену, припадає до замкової щілини, викликаючи жах Теклі.

Наречена в супроводі тітки виходить, женихи представляються, Кочкарьов рекомендується родичем кілька туманного властивості, а Подкольосіна виставляє чи не керуючим департаментом.З'являється і Стариков. Загальний розмова про погоду, збитий прямим питанням яєчні про те, в якій службі бажала б бачити Агафія Тихонівна чоловіка, переривається збентеженим втечею нареченої. Наречені, вважаючи прийти ввечері «на чашку чаю» і обговорюючи, не великий чи у нареченої ніс, розходяться. Подкольосін, вирішивши вже, що й ніс завеликий, і по-французьки навряд чи вона знає, каже приятелеві, що наречена йому не подобається. Кочкарьов без праці переконує його в незрівнянних достоїнства нареченої і, взявши слово, що Подкольосін не відступиться, береться інших женихів спровадити.

Агафія Тихонівна не може вирішити, якого із женихів їй вибрати («Якщо б губи Никанора Івановича та приставити до носа Івана Кузьмича ,..»), ь хоче кинути жереб. З'являється Кочкарьов, переконуючи взяти Подкольосіна, і рішуче тільки його, бо він диво людина, а решта всі погань. Пояснивши, як відмовити женихам (сказавши, що не розташована ще заміж, або вже просто: пішли геть, дурні), Кочкарьов тікає за Подкольосіна. Приходить Яєчня, вимагаючи прямої відповіді: так чи ні. Жевакін і Анучкін є слідом. Розгублена Агафія Тихонівна випалює «пішли геть» і, залякування виглядом яєчні («Ух, приб'є !..»), тікає. Входить Кочкарьов, залишив Подкольосіна в передпокої поправити стремешку, пояснює спантеличеним женихам, що наречена дура, приданого за нею майже немає і по-французьки вона ні бельмеса. Наречені розпікають Текле і йдуть, залишивши Жевакіна, не передумав одружуватися. Кочкарьов відсилає і його, пообіцявши свою участь і безсумнівну удачу в сватанні. Збентеженою ж нареченій Кочкарьов атестує Жевакіна дурнем і п'яницею. Жевакін підслуховував і здивований дивним поведінкою свого заступника. Агафія Тихонівна не бажає з ним говорити, множачи його здивування: сімнадцятий наречена відмовляє, а чому?

Кочкарьов призводить Подкольосіна і примушує його, залишившись з нареченою наодинці, відкрити їй серце. Бесіда про приємностей катання в човні, бажаності гарного літа і близькості екатерінінгофского гуляння закінчується нічим: Подкольосін відкланюється. Однак він повернутий Кочкарьовим, вже замовив вечерю, змовившись про поїздку до церкви через годину і благальним приятеля одружитися, не відкладаючи. Але Подкольосін йде. Нагородивши приятеля безліччю невтішних прізвиськ, Кочкарьов спішить його повернути. Агафія Тихонівна у роздумі, що й двадцяти семи років не провела в дівках, чекає нареченого. Проштовхування у кімнату стусаном Подкольосін не може приступити до справи, і нарешті сам Кочкарьов просить за нього руки Агафії Тихонівни. Всі влаштовується, і наречена поспішає одягнутися. Подкольосін, вже задоволений і вдячний, залишається один, оскільки Кочкарьов відлучається поглянути, чи готовий стіл (капелюх Подкольосіна, втім, він мав поводження прибирає), і розмірковує, що він був до цих пір