Оговтавшись від ран, Тарас великими грошима і погрозами змушує жида Янкеля потайки переправити його до Варшави, щоб там спробувати викупити Остапа. Тарас присутній при страшній страти сина на міській площі. Жоден стогін не виривається під тортурами з грудей Остапа, лише перед смертю волає: «Батьку! де ти! чуєш ти все це? »-« Чую! »- відповідає над натовпом Тарас. Його кидаються ловити, але Тараса вже й слід прохолов.

Сто двадцять тисяч козаків, серед яких і полк Тараса Бульби, піднімаються в похід проти поляків. Навіть самі козаки помічають надмірну лють і жорстокість Тараса по відношенню до ворога. Так мстить він за смерть сина. Розгромлений польський гетьман Микола Потоцький клятвено присягає не завдавати надалі ніякої кривди козацькому війську не чинити. Один тільки полковник Бульба не погоджується на такий мир, запевняючи товаришів, що витребувані ляхи не стануть тримати свого слова. І він веде свій полк. Збувається його пророцтво - зібравшись з силами, поляки віроломно нападають на Козаков і розбивають їх.

А Тарас гуляє по всій Польщі зі своїм полком, продовжуючи мстити за смерть Остапа і товаришів своїх, безжально знищуючи все живе.

П'ять полків під проводом того самого Потоцького наздоганяють нарешті полк Тараса, що став на відпочинок до старої розваленої фортеці на березі Дністра. Чотири дні триває бій. Що залишилися в живих козаки пробиваються, але зупиняється старий отаман шукати в траві люльку, і наздоганяють його гайдуки. Залізними ланцюгами прив'язують Тараса до дуба, прибивають цвяхами руки і розкладають під ним багаття. Перед смертю встигає Тарас крикнути товаришам, щоб спускалися вони до човна, які зверху бачить він, і йшли від погоні по річці. І в останню страшну хвилину думає старий отаман про товаришів, про майбутні їхні звитяги, коли вже не буде з ними старого Тараса.

Козаки йдуть від погоні, дружно гребуть веслами і говорять про свого отамана.