Короткий переказ твору Шинель (Микола Васильович Гоголь)

Історія, що відбулася з Акакія Акакійовича Башмачкіна, починається з розповіді про його народження і химерному його іменуванні і переходить до розповіді про службу його на посаді титулярного радника.

Багато молоді чиновники, підсміюючись, лагодять йому докуки, обсипають папірцями, штовхають під руку, - і лише коли зовсім не під силу, він говорить: «Залиште мене, навіщо ви мене ображаєте?» - Голосом, схиляються на жалість. Акакій Акакійович, чия служба полягає в переписуванні паперів, виконує її з любов'ю і, навіть прийшовши з присутності і нашвидку посьорбав щей своїх, виймає баночку з чорнилом і переписує папери, принесені на будинок, а якщо таких немає, то навмисне знімає для себе копію з якого-небудь документа з хитромудрим адресою. Розваг, втіхи приятельства для нього не існує, «написали всмак, він лягав спати», з усмішкою передчуваючи завтрашнє переписування.

Проте таку розміреність життя порушує непередбачене пригода. Одного разу вранці, після багаторазових навіювань, зроблених петербурзьким морозом, Акакій Акакійович, вивчивши свою шинель (настільки втратила вигляд, що в департаменті давно іменували її капотом), зауважує, що на плечах і спині вона абсолютно протягає. Він вирішує нести її до кравця Петровичу, чиї повадки і біографія коротко, але не без детальності викладена. Петрович оглядає капот і заявляє, що поправити нічого не можна, а доведеться робити нову шинель. Вражений названої Петровичем ціною, Акакій Акакійович вирішує, що вибрав невдалий час, і приходить, коли, за розрахунками, Петрович похмілля, а тому й згідливіший. Але Петрович стоїть на своєму. Побачивши, що без нової шинелі не обійтися, Акакій Акакійович гниє, як дістати ті вісімдесят карбованців, за які, на його думку, Петрович візьметься за справу. Він вирішується зменшити «звичайні витрати»: не пити чаю вечорами, не запалювати свічки, ступати навшпиньки, щоб не стерти передчасно підметок, рідше віддавати пралі білизна, а щоб не заношувати, будинки залишатися в одному халаті.

Життя його змінюється зовсім: мрія про шинелі покриває його, як приємна подруга життя. Щомісяця він навідується до Петровича поговорити про шинелі. Очікуване нагородження до свята, проти очікування, виявляється більшим на двадцять рублів, і одного разу Акакій Акакійович з Петровичем відправляється в лавки. І сукно, і коленкор на підкладку, і кішка на комір, і робота Петровича - все виявляється вище всяких похвал, і, зважаючи на що почалися морозів, Акакій Акакійович одного разу вирушає до департаменту у новій шинелі. Подія це не залишається непоміченим, всі хвалять шинель і вимагають від Акакія Акакійовича з такої нагоди задати вечір, і тільки втручання якогось чиновника (як навмисне іменинника), покликав всіх на чай, рятує збентеженого Акакія Акакійовича.

Після дня, колишнього для нього точно великий урочистий свято, Акакій Акакійович повертається додому, весело обідає і, посибарітствовать без справ, направляється до чиновника в далеку частину міста. Знову всі хвалять його шинель, але незабаром звертаються до висту, вечері, шампанському. Примушення до того ж Акакій Акакійович відчуває незвичайне веселощі, але, пам'ятаючи про пізній годині, потихеньку йде додому. Спочатку збуджений, він навіть рухається за якоюсь дамою («у якої всяка частина тіла була виконана незвичайного руху»), але потягнулися незабаром пустельні вулиці вселяють йому мимовільний страх. Посеред величезної пустельній площі його зупиняють якісь люди з вусами і знімають з нього шинель.

Починаються пригоди Акакія Акакійовича. Він не знаходить допомоги у приватного пристава. У присутності, куди приходить він через день у старому капоті своєму, його жаліють і думають навіть зробити складчину, але, зібравши сущу дрібницю, дають пораду відправитися до значного особі, дещо може посприяти більш успішному пошуку шинелі. Далі описуються прийоми і звичаї значного особи, що стала значним лише нещодавно, а тому стурбованим, як би надати собі більшої значущості: «Суворість, строгість і - суворість», - казав він звичайно «. Бажаючи вразити свого приятеля, з яким не бачився багато років, він жорстоко розпікає Акакія Акакійовича, який, на його думку, звернувся до нього не за формою. Не чуючи ніг, добирається той до дому і звалюється з сильною гарячкою. Кілька днів безпам'ятства і маячні - і Акакій Акакійович вмирає, про що лише на четвертий після похорону дня дізнаються в департаменті. Незабаром стає відомо, що ночами біля Калінкіна мосту показується мрець, здирають з усіх, не розбираючи чину і звання, шинелі. Хто- то впізнає в ньому Акакія Акакійовича. вживаються поліцією зусилля для упіймання мерця пропадають марно.

У той час одна значна особа, якому чуже жаль, дізнавшись, що Башмачкіна раптово помер, залишається страшно цим приголомшений і, щоб скільки-небудь розважитися, відправляється на приятельський вечірку, звідки їде не додому, а до знайомої пані Кароліні Іванівні, і, серед страшної негоди, раптом відчуває, що хтось вхопив його за комір. У жаху він дізнається Акакія Акакійовича, коий переможно стягує з нього шинель. Блідий і переляканий, значна особа повертається додому і надалі вже не розпікає зі строгістю своїх підлеглих. Поява ж чиновника-мерця з тих пір зовсім припиняється, а зустрілося дещо пізніше Коломенському будочник привид було вже значно вищий на зріст і носило преогромное вуса.