Короткий переказ твору Вечори на хуторі біля Диканьки (Микола Васильович Гоголь)

ЧАСТИНА ПЕРША

«Вечори ...», що складаються з 8 повістей, діляться рівно на 2 частини, і кожна передує передмовою уявного видавця. У першому, описуючи свій хутір, він дає характеристики деяких, особливо колоритним мешканцям Диканьки, що заходять вечорами в «пасічнікову халупці» і розповідають ті дивовижні історії, старанним збирачем яких і є Рудой Панько

Сорочинський ярмарок

Описом чарівних розкошів літнього дня в Малоросії починається ця повість. Серед красот серпневого півдня рухаються вози, заповнені товаром, і піший люд на ярмарок у містечко Сорочинців. За одним з возів, вантаженим не тільки прядивом і мішками з пшеницею (бо крім того тут сидять чорнобрива дівчина і її зла мачуха), бреде стомлений спекою господар, Солопій Черевик. Ледве в'їхавши на перекинутий через Псел міст, віз привертає увагу місцевих парубків, і один з них, «одягнений пощеголеватее інших», захоплюючись пригожої Параскою, затіває сварку з Злоязична мачухою. Однак, прибувши до кума, козакові Цибуля, мандрівники на час забувають це пригода, і Черевик з дочкою вирушають незабаром на ярмарок. Тут, штовхаючись між возами, він дізнається, що ярмарку відведено «прокляте місце», побоюються появи червоної свитки, і вже були тому вірні прикмети. Але як не стурбований долею своєї пшениці Черевик, вид Параски, що обіймається з давній парубком, повертає його до «колишньої безпечності». Втім, спритний парубок, назвавшись Голопупенковим сином і користуючись давно товаришує, веде Черевика в намет, і після кількох кухлів про весілля вже домовлено. Однак після повернення Черевика додому грізна його дружина не схвалює такого повороту подій, і Черевик йде на поступки. Якийсь циган, торгуючи у засмученого Грицько волів, не зовсім безкорисливо береться йому допомогти.

Незабаром «на ярмарку сталося дивна подія»: з'явилася червона свитка, і багато її бачили. Тому Черевик з кумом і дочкою, які збиралися перш провести ніч під возами, спішно повертаються додому в компанії переляканих гостей, а льоха Никифорівна, грізна його співмешканка, що насолоджує доти гостинністю своїм поповича Афанасія Івановича, змушена заховати його на дошки під самою стелею серед всякої домашнього начиння і сидіти за спільним столом як на голках. На прохання Черевика кум розповідає історію червоної свитки - як за якусь провину був вигнаний з пекла чорт, як пиячив він з горя, вгніздилися в сараї під горою, пропив в шинку все, що мав, і заклав червону свитку свою, пригрозивши прийти за нею через рік. Жадібний шинкар забув про термін і продав видну свитку якомусь проїжджому панові, а коли з'явився чорт, то прикинувся, ніби в очі його раніше не бачив. Чорт пішов, але вечірня молитва шинкаря була перервана явівшіміся раптом у всіх вікнах свинячими рилами. Страшні свині, «на ногах, довгих, як ходулі», пригощали його батогами, поки той не зізнався в обмані. Однак сувої повернути було не можна: пана по дорозі пограбував циган, світку продав перекупки, і та знову привезла її на Сорочинський ярмарок, але торгівля їй не найліпшим чином. Зрозумівши, що справа в свиті, вона кинула її у вогонь, але сувою не згоріла, і перекуповування підсунула «чортів подарунок» на чужий віз. Новий власник позбувся сувої, лише коли, перехрестившись, порубав її на частини, розкидав навколо і поїхав. Але з того часу щорічно під час ярмарку рис «з свинячий личиною» шукає шматки своєї свитки, і тепер тільки лівого рукава бракує йому. У цьому місці розповіді, неодноразово переривали дивними звуками, розбилося вікно, «і страшна свиняча пика виставилася».

У хаті все змішалося: попович «з громом і тріском» впав, кум поповз під поділ своєї дружини, а Черевик, вхопивши замість шапки горщик, кинувся геть і незабаром без сил впав посеред дороги.З ранку ярмарок, хоч І повниться страшними чутками про червону свиті, шумить, як і раніше, і Черевик, якому вже з ранку попався червоний обшлаг сувої, бурмочучи веде кобилу на продаж.Але, помітивши, що до вузді прив'язаний шматок червоного рукави і кинувшись в жаху бігти, Черевик, раптом схоплений хлопцями, звинувачується у крадіжці власної кобили і заразом вже з підвернувся кумом, що втік від прівідевшейся йому чортівні, пов'язаний і кинутий на солому в сарай. Тут обох кумів, оплакували свою частку, і знаходить Голопупенко син. Вимовивши собі Параску, він звільняє невільників і відправляє Солопія додому, де чекає на нього не тільки чудно набута кобила, а й покупщик її і пшениці. І хоча шалена мачуха намагається перешкодити веселому весіллі, незабаром всі танцюють, і навіть старі бабусі, яких, втім, захоплює не спільна радість, а один тільки хміль.

Вечір напередодні Івана Купала. Бувальщина, розказана дячком *** ської церкви.

Дячок Хома Григорович вже колись розповідав цю бувальщину, і якийсь «панич в гороховому каптані» встиг вже випустити її книжечкою, проте переказ цей настільки не задовольнив автора, що він взявся розповісти цю бувальщину знову, як належить, а добросовісний пасічник - в точності передати його слова.

Історія, почута дяком від власного діда (славного тим, що в життя свою він ніколи не брехав) і багато деталей якої належали дідовій тітки, яка мала в той час шинок, - сталася років за сто до того, на місці Диканьки, що була тоді «самим бідним хутором ». Кожен народ хитався навколо, багато хто без справі, і серед них Басаврюк,« диявол у людському образі ». До церкви він не ходив і на Світле Воскресіння, а червоним дівчатам дарував подарунки, давівшіе їх, кусали і навівали всякі